Укази про покарання та статус рабів нарешті скасували у Франції
Еммануель Макрон хоч і визнав «Чорний кодекс», що залишався чинним, образою, утримався від офіційних вибачень нащадкам рабів.
Національні збори нарешті вирішили відмінити, який відносив людей до «рухомого майна». Він залишався чинним майже два століття після офіційного скасування рабства у Франції.
Ухвалений законопроект скасовує «Чорний кодекс» (Code noir) – указ, підписаний 1685 року Людовіком XIV, який регламентував життя рабів у всіх французьких колоніях, пише «Закон і Бізнес».
Франція була третьою за масштабами рабовласницькою державою Європи після Великоъ Британії та Португалії: з XVII по XIX століття вона відправила близько 1,4 млн африканців на плантації, що дозволило побудувати такі міста як Нант і Бордо. Пізніше імперія поширилася на чотири континенти, нагадує Euronews.
Власне рабство Франція скасувала ще 1794 року, під час Французької революції, але 1802-го Наполеон Бонапарт наказав направити війська на Гваделупу, щоб відновити його. Потім країна знову скасувала рабство — в 1848 році.
2001 року Франція визнала рабство та работоргівлю «злочинами проти людяності» (закон Тобіра). Однак ряд королівських указів XVII–XVIII століть, які встановлювали правовий статус поневолених людей уколоніях і відомих під назвою «Чорний кодекс», так і не було скасовано.
Після того, як депутати нижньої палати парламенту схвалили законопроект, його ще має розглянути Сенат.
Президент Еммануель Макрон підтримав скасування цих законів, зазначивши, що «мовчання, а часом і байдужість, яку ми майже два століття демонструємо стосовно цього «Чорного кодексу», — це не забудькуватість. Це перетворилося на форму образи».
В указах, перші з яких були складені за Людовіка XIV, зокрема, наказувалося, щоб усі поневолені люди були католиками, а власникам заборонялося змушувати їх працювати в неділю, йдеться в копії документа, розміщеного на сайті французького парламенту.
Але водночас раби проголошувалися «рухомим майном», що підлягає спадкуванню. Також передбачалися жорстокі покарання, включаючи відсікання вуха за спробу втечі, а діти рабів автоматично засуджувалися до тієї ж долі, що й їхні батьки.
Водночас, Франція досі не відмовилася від своїх колишніх колоній: чотири найстаріші — Гваделупа, Мартініка, Гвіана і Реюньйон — у 1946 році стали її заморськими департаментами, а приблизно 1,9 млн жителів, переважно нащадки рабів, залишилися громадянами П’ятої республіки.