Чому не можна винести рішення у спорі, якщо помер відповідач — ВП ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Смерть сторони до ухвалення рішення (судом першої інстанції) є самостійною, достатньою і безумовною підставою для його скасування, якщо воно ухвалене щодо померлої особи без залучення правонаступників.
На це звернула увагу Велика палата Верховного Суду, скасовуючи попередні судові рішення у справі №367/8835/16, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі прокурор звернувся із позовом в інтересах держави про витребування земельної ділянки, що розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме НПП «Голосіївський» (на фото), із чужого незаконного володіння.
Суд першої інстанції позов задовольнив. Під час розгляду в апеляційному суді був залучений правонаступник відповідача, який помер до ухвалення рішення судом першої інстанції. В підсумку, апеляційний суд підтримав це рішення.
Своєю чергою, ВП ВС зазначила, що належним відповідачем є особа, яка є суб’єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (п.8.10 постанови ВП ВС від 5.07.2023 у справі №910/15792/20). Водночас, підставами його процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти, які виникли під час процесу, а не до його початку.
Поширення законної сили судового рішення на правонаступників сторін відбувається у тих випадках, коли правонаступництво має місце після ухвалення рішення у справі.
У цій справі суд першої інстанції продовжував розгляд справи після смерті відповідача та ухвалив рішення щодо нього, вважаючи відповідача належним чином повідомленим.
ВП ВС зауважила, що такий підхід фактично допускає можливість існування та залишення в силі судового рішення, ухваленого щодо особи, яка на момент його ухвалення вже не мала цивільної процесуальної правосуб’єктності. А це суперечить самій природі цивільного судочинства, вимогам участі належної сторони у процесі, а також гарантіям справедливого суду і принципу змагальності сторін.
Тож високі судді констатували, що смерть сторони до ухвалення рішення зумовлює відсутність належного суб’єкта, щодо якого суд взагалі міг ухвалити рішення.