Коли роботодавець не зможе стягнути надмірно виплачені гроші — ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Правильність здійснених розрахунків, за якими проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника.
На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, скасовуючи частково попередні рішення у справі №624/892/23 щодо задоволення первісного позову, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі АТ «Харківобленерго» звернулось з позовом про стягнення заборгованості за невідпрацьовані дні отриманого позачергового авансу. Позов мотивований тим, що особу, яка була прийнята на посаду юрисконсульта, звільнено за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП. При цьому в неї виник борг у розмірі майже 11,77 тис. грн. у зв’язку із виплатою їй після введення воєнного стану сум позачергового авансу, які вона не відпрацювала та не повернула.
Суд першої інстанції позов задовольнив повністю, в задоволенні зустрічного позову про поновлення на роботі — відмовив. Із цим погодився й апеляційний суд.
Своєю чергою, КЦС зазначив, що в судовій практиці сформований усталений підхід щодо застосування положень ст.1215 ЦК, яка встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. При цьому закон встановлює два виключення: по-перше, якщо виплата є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, в разі недобросовісності з боку набувача (див. постанову об’єднаної палати КЦС від 6.02.2019 у справі №545/163/17).
У цій справі позивач за первісним позовом вважав, що з особи підлягає стягненню позачерговий аванс, виплачений в рахунок заробітної плати. Й суди попередніх інстанцій уважали, що позачерговий аванс для відповідачки не є заробітною платою, а тому підлягає стягненню на підставі ст.1212 ЦК.
Проте, КЦС зауважив, що суди не звернули увагу, що позачерговий аванс виплачений саме в рахунок заробітної плати. Тобто фактично ця виплата виплачувалася працівнику роботодавцем як засіб до існування.
Також не враховано, що у ст.1215 ЦК передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Адже суди не встановили наявності в платника рахункової помилки та недобросовісності набувача, а тому помилково не застосували до спірних правовідносин положення ст.1215 ЦК та зробили неправильний висновок про те, що вказані кошти підлягають поверненню на підставі ст.1212 ЦК.