Ризики непередбачуваності
Як війна змінила кримінальне право в Україні: кейси, що стали прецедентами, і проблема надмірного тлумачення
Унаслідок російського ракетного удару по торговельному центру Retroville в Києві загинули щонайменше 8 людей Фото: Getty Images
Повномасштабна війна змусила Україну оперативно змінювати кримінальне законодавство, реагуючи на нові безпекові виклики. Однак разом із появою нових норм постало інше питання — як саме вони застосовуються на практиці. Окремі резонансні кейси не лише стали підставою для законодавчих змін, а й оголили проблему їх надмірного та подекуди дискусійного тлумачення.
Подія, яка запустила зміни
20 березня 2022 року російські війська завдали ракетного удару по торговельному центру Retroville у Києві. Внаслідок атаки загинули щонайменше вісім людей. Уже наступного дня українські правоохоронці затримали чоловіка, який перед тим опублікував у TikTok відео з українською військовою технікою поблизу об’єкта.
Цей випадок став не лише трагедією, а й каталізатором для широкої суспільної дискусії. В публічному просторі постало питання: чи достатньо чинного законодавства для протидії поширенню інформації, яка може бути використана ворогом, і де проходить межа між свободою слова та загрозою обороноздатності держави.
Швидка законодавча реакція
Відповідь держави була максимально оперативною. Вже 22 березня 2022 року народні депутати внесли законопроєкт, а 24 березня Кримінальний кодекс було доповнено ст.1142.
Ця норма встановила кримінальну відповідальність за несанкціоноване поширення інформації про:
переміщення, рух або розміщення Збройних Сил України;
постачання озброєння та військової допомоги;
інші відомості, які можуть бути використані державою-агресором.
Таким чином, маємо класичний приклад правоутворення: конкретна подія спричиняє суспільний запит, який швидко трансформується у нову правову норму.
Практика застосування: перші суперечності
Втім, уже на етапі практичного застосування нової статті виникли складнощі, пов’язані з її тлумаченням.
Показовим у цьому контексті став кейс київських блогерів, які під час ракетної атаки у травні 2022 року опублікували відео роботи протиповітряної оборони. На записах було видно нічне небо та світлові траєкторії ракет.
Правоохоронні органи кваліфікували ці дії як поширення інформації про розташування підрозділів Збройних Сил України.
Водночас виникає принципове питання: чи можна вважати подібне відео інформацією про місце розташування військових формувань?
Межі кримінальної відповідальності
У кримінальному праві відповідь на це питання має ґрунтуватися на чітких критеріях. Ключовим є принцип nullum crimen sine lege — немає злочину без закону.
Цей принцип передбачає не лише формальну наявність кримінально-правової норми, а й її чіткість, передбачуваність і обмеженість у тлумаченні. Особа повинна розуміти, яке саме діяння є забороненим, без необхідності додаткових припущень чи складних інтерпретацій.
Ця позиція узгоджується з практикою Європейський суд з прав людини. Зокрема, у справі «SW v United Kingdom» Суд наголосив на неприпустимості розширювального тлумачення кримінально-правових норм та підкреслив, що навіть в умовах надзвичайних обставин, зокрема війни, держава зобов’язана забезпечувати передбачуваність кримінальної відповідальності.
Аналогічний підхід закріплений і в Римському статуті Міжнародного кримінального суду, відповідно до якого особа не може підлягати кримінальній відповідальності, якщо інкриміноване діяння на момент його вчинення не визнавалося злочином.
Коли припущення стають доказами
У випадку з блогерами обвинувачення значною мірою базувалося на експертному висновку, який містив низку припущень. Зокрема, місце зйомки визначалося через підпис у соціальній мережі, а також шляхом співставлення зображення з картографічними сервісами.
Надалі будувався умовний сектор, у межах якого, за припущенням експерта, могла розташовуватися позиція ППО. При цьому сам експерт зазначав, що для точного визначення місця необхідні додаткові дані або інші джерела інформації.
Фактично йдеться не про безпосереднє розкриття місця розташування підрозділу, а про інформацію, яка лише теоретично може бути використана для його встановлення.
Ризик розширювального тлумачення
Такий підхід створює ризик підміни чітко визначеного складу злочину значно ширшою категорією — будь-якої інформації, яка потенційно може бути корисною ворогу.
Водночас навіть в умовах війни не вся небажана до поширення інформація автоматично утворює склад кримінального правопорушення.
Показовими є, зокрема, заклики не публікувати фото збитих безпілотників із видимими ідентифікаційними ознаками або прив’язкою до місцевості. Такі обмеження є виправданими з точки зору безпеки, однак подібна інформація не завжди підпадає під диспозицію ст.1142 КК.
Отже, принципово важливо розмежовувати:
інформацію, поширення якої є небажаним з міркувань безпеки;
інформацію, яка утворює склад конкретного кримінального правопорушення.
Баланс між безпекою і правовою визначеністю
Кейс Retroville та подальша практика застосування ст.1142 КК демонструють: війна дійсно змінює кримінальне право, змушуючи державу діяти швидко і рішуче.
Водночас навіть у таких умовах залишаються незмінними базові принципи — передусім принцип законності та правової визначеності.
Кримінальна відповідальність не може ґрунтуватися на припущеннях або ймовірностях. Особа повинна чітко розуміти, яке саме діяння є кримінально караним.
Інакше правозастосування ризикує вийти за межі закону — і це створює загрозу не лише окремим особам, а й довірі до правової системи загалом.