Спори з державою на Кіпрі:

4 судові орієнтири, які варто врахувати бізнесу та громадянам

У 2026 році Верховний конституційний суд Кіпру розглянув кілька справ, важливих для тих, хто живе або працює на острові. Вони показують, як суд оцінює державний розсуд, податкові пільги, кадрові рішення та соціальні права у конкретних спорах.

Натуралізація — не адміністративна формальність

Рішення ВКС Суду Кіпру (вторинна юрисдикція) від 11.02.2026 у справі ΕΔΔ 5/2021 про набуття громадянства Республіки Кіпр стосувалося громадянина Лівану, який оскаржував відмову в натуралізації.

Заявник проживав на Кіпрі з 1993 року. В 2007 році він подав заяву про набуття громадянства шляхом натуралізації. Згодом, однак, виникла проблема з його міграційним статусом: після завершення дозволу на проживання у 2010 році він майже 4 роки залишався на Кіпрі без належно врегульованого статусу, за винятком окремого періоду, коли йому надали тимчасовий гуманітарний дозвіл.

Під час розгляду заяви адміністрація врахувала кілька обставин. Заявник, попри тривале перебування на острові, не мав нерухомості на Кіпрі, не володів грецькою мовою на належному рівні, а також тривалий час перебував у країні без належного міграційного статусу. Саме це стало підставою для відмови у натуралізації.

Суд підтримав позицію держави і підтвердив підходи до оцінки таких заяв.

Право подати заяву про набуття громадянства не означає права отримати громадянство. Закон дає особі можливість звернутися з відповідною заявою, але остаточне рішення залишається за державою.

Також суд підкреслив, що питання громадянства належить до суверенних повноважень держави. Кіпр сам визначає умови надання громадянства, якщо при цьому адміністрація діє добросовісно, не допускає явних помилок і належно досліджує обставини справи.

У цій справі суд дійшов висновку, що адміністрація провела необхідну перевірку, зібрала дані, оцінила обставини та мала достатні підстави для відмови.

Показово, що суд звернув увагу не лише на формальні критерії, а й на загальну картину інтеграції особи в кіпрське суспільство. Володіння мовою, стабільність статусу, дотримання міграційного законодавства — усе це оцінюється в комплексі. Тому натуралізація на Кіпрі є не просто перевіркою документів, а оцінкою реального зв’язку людини з державою.

Водночас суд не зазначив, що наявність нерухомості є обов’язковою умовою для громадянства. У цій справі адміністрація врахувала цей фактор лише як один із показників зв’язку з країною. Так само питання мови не зводилося до формального тесту. Але від людини, яка багато років живе на Кіпрі та претендує на громадянство, очікується щонайменше базова інтеграція в мовне середовище.

ПДВ на нерухомість: значення має не лише дата

Рішення ВКС Кіпру (вторинна юрисдикція) від 25.02.2026 у справі ΕΔΔ 7/2021 щодо ПДВ на нерухомість і застосування перехідних положень стосувалося спору між державою та девелоперською компанією.

Йшлося про понад 1,5 млн євро ПДВ, а також додаткові нарахування, проценти і збори. Компанія посилалася на перехідні правила закону про ПДВ, за якими передача певної нерухомості могла не обкладатися ПДВ за новими правилами, якщо належно оформлена заява на дозвіл на будівництво була подана до 1.05.2004.

Адміністративний суд спочатку став на бік компанії. Його підхід полягав у тому, що якщо до 1.05.2004 була подана належно оформлена заява, цього достатньо для застосування перехідних положень. На думку суду першої інстанції, закон не вимагав, щоб подальше будівництво повністю збігалося з початковою заявкою.

Але ВКС із цим не погодився. Суд зазначив, що фразу «належно оформлена заява» не можна тлумачити надто вузько або суто формально. Вона означає не лише те, що документи були подані вчасно і технічно правильно, а й передбачає змістовний зв’язок між первинною заявкою та об’єктом, який зрештою був побудований і став предметом оподаткування.

Суд виходив із того, що податкова пільга не прив’язується лише до факту подання документів до певної дати. Вона стосується саме того будівництва, яке реально здійснюється на підставі відповідної заявки.

Тому якщо між початковим проєктом і фактичним результатом є суттєві зміни, податкова може поставити питання, чи йдеться про той самий об’єкт для цілей звільнення від ПДВ. Це може стосуватися змін у площі, конфігурації, кількості об’єктів, функціональному призначенні, підземних приміщеннях, паркінгу або інших ключових елементах проєкту.

Кадрове рішення: коли рекомендація неточна

Рішення ВКС Кіпру (вторинна юрисдикція) від 9.03.2026 у справі ΕΔΔ 92/2021 стосувалося спору про підвищення на державній службі.

Працівника департаменту метеорології не підвищили на постійну посаду. Натомість підвищення отримали троє інших кандидатів. Формально вони відповідали вимогам, мали високі оцінки та необхідний досвід.

Людина наполягала, що її кандидатуру оцінили несправедливо, а рекомендація директора, на яку спиралася Комісія державної служби, містила неточності й суб’єктивні зауваження. І це негативно вплинуло на результат конкурсу.

Суд звернув увагу, що директор у рекомендації послався на нібито відмову працівника від переведення в інший підрозділ. Також він зазначив, що через відрядження працівника не мав «чіткого і безперервного уявлення» про його професійну цінність.

Проблема полягала в тому, що відрядження було офіційним рішенням самої державної служби і здійснювалося для службових потреб. Тому його не можна було використовувати проти працівника. Крім того, матеріали справи свідчили, що питання переведення було складнішим, ніж це було відображено в рекомендації директора.

Суд визнав, що службова рекомендація не може ґрунтуватися на суб’єктивному враженні, неточностях чи обставинах, які не залежать від працівника. Якщо така рекомендація впливає на рішення про підвищення, то все рішення стає юридично вразливим.

У підсумку апеляцію задовольнили. Рішення суду першої інстанції скасували, а разом із ним — і рішення про підвищення інших кандидатів замість апелянта. Також заявнику присудили компенсацію судових витрат.

Тож роботодавець або державний орган не може погіршувати становище працівника через оціночні судження, особисте ставлення чи формально «нейтральні» обставини, які насправді були службовою необхідністю. Якщо в кадровому рішенні є неточна, упереджена або нерелевантна інформація, таке рішення можна успішно оскаржити.

Пенсія вдівця: особистий характер права

Рішення ВКС (вторинна юрисдикція) від 16.01.2026 у справі ΕΔΔ 142/2021 стосувалося спору про пенсію вдівця.

Чоловік ще у 2017 році оскаржив відмову у призначенні йому пенсії вдівця. Поки тривав судовий процес, він помер. Після цього особа, яка управляла його майном, звернулася до суду з проханням замінити померлого заявника у справі та дозволити продовжити провадження від її імені.

Ключове питання полягало не в тому, чи мав померлий право на пенсію вдівця по суті. Суд мав визначити, чи є таке право особистим і пов’язаним лише з конкретною людиною, чи воно має майновий характер і може перейти до спадкоємців або управителя майна. Саме від цього залежало, чи може провадження тривати після смерті заявника.

Суд виходив із того, що право на пенсію вдівця за кіпрським законом виникає лише за наявності конкретних особистих умов. Зокрема, потрібно було довести, що вдівець на момент смерті дружини був постійно нездатний забезпечувати себе самостійно, а дружина утримувала його повністю або переважно.

Отже, йшлося не просто про грошову виплату, а про право, прямо пов’язане з особистим станом конкретної людини: її здоров’ям, здатністю себе утримувати та фактичною залежністю від померлого подружжя.

Тому суд дійшов висновку, що така виплата має особистий характер. Якщо право є особистим, після смерті людини воно не переходить у спадщину і не може далі відстоюватися спадкоємцями або управителем майна.

Суд також зазначив, що після смерті заявника зникає сама фактична основа такого права. Питання його постійної непрацездатності та утримання дружиною вже не може існувати в тому самому вигляді після смерті. Відповідно, саме право не може «пережити» свого носія.

Закон і Бізнес