Чи можна оскаржити кредит, який оформлено під впливом шахраїв — ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Саме лише твердження позичальника про укладення договору внаслідок шахрайських дій без доказів порушення процедур ідентифікації з боку банку не є підставою для визнання договору недійсним.
На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, скасовуючи попередні судові рішення у справі №705/1938/25 та ухвалюючи нове — про відмову в позові, інформує «Закон і Бізнес».
У справі, що переглядалася, позивач звернувся до суду з вимогою визнати недійсним кредитний договір, укладений з банком. Свої вимоги він мотивував тим, що став жертвою шахраїв під час продажу товару на сайті «ОLХ». Особи, які представилися технічною підтримкою сайту, під приводом вирішення проблем з оплатою отримали віддалений доступ до телефона позивача. Після цього телефон заблокувався, а згодом з’ясувалося, що від його імені через мобільний застосунок було укладено кредитний договір.
Суди першої та апеляційної інстанції позов задовольнили, посилаючись на те, що банк не міг однозначно ідентифікувати особу позичальника, оскільки послуги зв’язку за його номером телефону надавалися знеособлено. Вважали, що кредитор мав додатково переконатися в реальності намірів клієнта, враховуючи масовість випадків телефонного шахрайства.
Утім, КЦС не погодився із цим та нагадав, що згідно із законом «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
У цій справі суди встановили, що оспорюваний договір був підписаний у мобільному застосунку шляхом введення одноразового пароля. Ця операція стала можливою виключно внаслідок того, що позивач добровільно надав третім особам віддалений доступ до свого смартфона з фінансовим номером.
КЦС наголосив, що без здійснення входу в особистий кабінет і введення ідентифікатора кредитний договір не був би укладений.
Також КЦС зауважив, що судова практика в цій категорії справ є незмінною: якщо процедуру підписання електронного договору одноразовим ідентифікатором дотримано, такий правочин є дійсним. Оскільки сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, а ризики, пов’язані з передачею доступу до власних пристроїв третім особам, покладаються на власника таких пристроїв, підстав для визнання договору недійсним немає.