За несвоєчасне подання декларації доброчесності прокурора не можна покарати — ВП ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Закон не містить такої підстави дисциплінарної відповідальності, як неподання або несвоєчасне подання декларації доброчесності прокурора, тому притягнення до такої відповідальності є неправомірним.
Із такою позицією Касаційного адміністративного суду у справі №990/5/25 погодилася й Велика палата ВС, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі прокурор Печерської окружної прокуратури м.Києва оскаржував рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 6.08.2024 №103дп-24, яким його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення у виді догани. Це рішення залишено без змін Вищою радою правосуддя.
Однак КАС зауважив, що в законі «Про прокуратуру» №1697-VII відсутня закріплена відповідальності прокурорів за неподання, несвоєчасне подання декларації доброчесності без поважних причин та відсутня унормована правової процедури притягнення прокурора до такої відповідальності.
Із цим погодилася й ВП ВС, звернувши увагу, що неподання чи несвоєчасне подання декларації доброчесності прокурора за своїм змістом має формальний характер та свідчить про недотримання прокурором встановлених законодавцем процедурних правил щодо виконання обов’язку, визначеного ч 5 ст.19 закону.
Отже, за обставин відсутності доказів подання прокурором недостовірних відомостей, умисного приховування певної інформації чи вчинення інших дій, що свідчать саме про недоброчесність такого прокурора, саме по собі порушення строку подання декларації доброчесності прокурора не може бути ототожнене з діями чи бездіяльністю, передбаченими п.5 ч.1 ст.43 закону №1697-VII.
Не заперечуючи права дисциплінарного органу самостійно кваліфікувати вчинений прокурором дисциплінарний проступок, ВП ВС дійшла висновку, що така кваліфікація не може бути свавільною, а саме шляхом ототожнення з означеними діяннями невиконання прокурором будь-якого з покладених на нього обов’язків, у тому числі і такого, що має формальний характер.
Тому високі судді констатували, що несвоєчасне подання позивачем декларації доброчесності прокурора помилково було кваліфіковано дисциплінарним органом як дії та бездіяльність, які порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
Водночас, ні КДКП, ні ВРП не навели змістовних та ґрунтованих доводів на користь того, що невиконання позивачем обов’язку, визначеного ч.5 ст.19 закону №1697-VII, містило настільки негативне морально-етичне забарвлення.
До речі, про несвоєчасне подання декларації доброчесності прокурор самостійно повідомив підрозділ Генеральної інспекції про причини цього, пославшись, зокрема, на велике навантаження.