Семен Ханін

АП ВАКС як виключна правова проблема

На майно нашого клієнта (мобільні телефони) Особа1 (третя особа) слідчим суддею ВАКС було накладено арешт. Про цю ухвалу навіть не цікаво розповідати, бо вона взагалі не містить аргументів які наводить захист. Ми зрозуміло звернулись з апеляційною скаргою до АП ВАКС, добре розуміючи, що нашим опонентом буде не прокурор, а суд. Але тут хоч достойний опонент, тому цікаво як змагатися, так і дискутувати.

За наслідками розгляду в АП ВАКС наша апеляційна скарга була частково задоволена, але наразі питання не в цьому. АП ВАКС виснував частину цікавих підходів, які я хотів би запропонувати на обговорення юридичної спільноти. Я буду також пропонувати свою думку в коментарях, але прошу колег також висловити і свою думку, так як питання дуже цікаві.

Цитата 1:

«26.Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об’єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з’ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування – це процес пізнання обставин подій минулого, пов’язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння».

Коментар 1:

Фактично суд вдався до створення власного КПК. За таким підходом існуючий КПК взагалі втрачає зміст, так як суд створює свій, власний, відомий лише йому. Фактично судом було змінено зміст ст.  98 КПК, де речовим доказом можливо визнати будь-яку річ, яка НЕ була знаряддям вчинення кримінального правопорушення чи зберігла на собі його сліди, а можливо потім буде визнана такою під час триваючого розслідування кримінального провадження та отримання нових даних органом досудового розслідування. Тобто будь-який, навіть без логічного захисту, телефон третьої особи може бути визнано речовим доказом, огляд якого не виявив даних, які мають значення для кримінального провадження, але можливо потім (колись) на цьому телефоні знайдуть щось нове, чи наявні дані вже матимуть значення для кримінального провадження.

Цитата 2:

«27.КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) – стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо». 

Коментар 2:  КПК не оперує жодними стандартами доказування. Я, наприклад, не знайшов у КПК зазначених понять.

Цитата 3:

«30.Така позиція є усталеною в практиці Апеляційної палати ВАКС».

«46.Зазначена позиція є усталеною в практиці Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду».

Коментар 3:

Практика АП ВАКС є практикою, на яку повинні зважати суди при ухваленні рішень? (скажімо Печерський районний суд м. Києва)

Цитата 4:

«51.Оцінюючи мету застосування арешту, Суд виходить з того, що власник майна, дізнавшись про бажання органу досудового розслідування, прокурора накласти арешт на його майно з метою його збереження для виконання завдань кримінального провадження, у випадку незастосування такого заходу забезпечення, матиме можливість в будь-який момент знищити, пошкодити, викривити, приховати можливі докази або відчужити відповідне майно. Такі обставини є беззаперечними з огляду на зміст правомочностей власника (статті 317 Цивільного кодексу України) вирішувати фізичну й юридичну долю свого майна. Втрата чи пошкодження цього майна, видалення інформації у майбутньому може ускладнити чи навіть унеможливити досягнення завдань кримінального провадження. Такі ризики посилюються й тим, що з опису в клопотанні про арешт майна, витягу з ЄРДР фабули можливого кримінального правопорушення, та з огляду на позицію прокурора в судовому засіданні вбачається імовірна причетність до досліджуваних подій самого власника тимчасово вилученого майна, Особа1 (власник майна, третя особа)».

Коментар 4:

Суд при розгляді апеляційної скарги на арешт майна третьої особи прийшов до власного висновку про імовірну причетність до досліджуваних подій кримінального провадження самого власника тимчасово вилученого майна. Ну, чесно, це вперше, коли колегія суддів АП ВАКС повідомила про підозру.

Цитата 5:

«52.Зазначені висновки відповідають позиції Верховного Суду в господарських справах, які на переконання Суду є релевантними і до кримінального провадження в контексті досліджуваного питання. Так, касаційний суд неодноразово зазначав, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23, постанова Об’єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22)».

Коментар 5:

Щодо відповідної практики КГС ВС, а саме, наприклад, постанови об’єднаної палати. Справа стосувалась вжиття заходів забезпечення позову, де між іншим ВС зазначив:

«23. Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін». Ну як вказаний висновок у господарській справі впливає на право мирно розпоряджатись майном, яке закріплено у Конституції України та Конвенції? Практика КГС ВС стосується забезпечення позову та базується на приватноправовому спорі. Ключова різниця - Господарський процес: ризик невиконання рішення, баланс сторін, диспозитивність, - Кримінальний процес: обмеження прав особи, публічне обвинувачення, імперативність.

Фактично АП ВАКС виснував наступне: «з урахуванням права особи розпоряджатися власним майном, на будь-яке майно будь-якої особи може бути накладено арешт, тому що через невизначений проміжок часу може з’ясуватись причетність такого майна до якогось кримінального провадження».

Закон і Бізнес