Наїзд на пішохода, контрабанда, звернення застави — огляд ККС

Склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК, утворює не будь-яке недотримання водієм вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених суспільно-небезпечних наслідків.

На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд, залишаючи без змін попередні судові рішення у справі №676/2180/16-к, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі особа обвинувачувалася в тому, що, керуючи автомобілем «Volkswagen Passat», порушив вимоги пп.10.1, 11.4, 12.1, 12.3 та 12.4 ПДР, частково виїхав на зустрічну смугу та допустив наїзд на пішохода, який у той момент перетинав проїзну частину в непризначеному для цього місці.

Суди попередніх інстанцій визнали водія невинуватим за ч.2 ст.286 КК та виправдали за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Погоджуючись із такими висновками, ККС зазначив: якщо ні в протоколі огляду місця ДТП, ні в інших джерелах доказів, у тому числі й висновках експертів, не встановлене місце наїзду транспортного засобу на пішохода, як і поза розумним сумнівом не встановлено момент виникнення небезпеки для руху водія транспортного засобу та відстань до місця наїзду, а потерпілий перетинав проїзну частину дороги у не встановленому для цього місці, є всі підстави для виправдання водія в наїзді на пішохода. Адже відсутній причинно-наслідковий зв’язок із порушенням водієм вимог пп.10.1, 11.4, 12.1, 12.3 та 12.4 ПДР і заподіянням потерпілому тілесних ушкоджень

Крім цієї справи, до огляду практики ККС за березень 2026 року включені й інші правові позиції. Так, у сфері кримінального права акцентовано, що

контрабанда, вчинена шляхом приховування від митного контролю, вважається закінченим кримінальним правопорушенням з моменту виявлення предмета контрабанди під час митного контролю або після його завершення, незалежно від факту перетину митного кордону та напрямку такого переміщення;

отримання коштів за підготовку перетину державного кордону за наявності умислу на таку підготовку утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.332 КК, а не шахрайство (ст.190 КК), навіть якщо жодну особу не було переправлено через державний кордон.

У сфері кримінального процесуального права зазначено, що:

оскарження ухвали про внесення виправлень у судове рішення або ж відмову в їх внесенні має здійснюватися в тому ж порядку, що й судового рішення, щодо якого вирішувалося питання про виправлення. Під час вирішення цього питання мають бути враховані обмеження права на оскарження судового рішення, передбачені КПК;

вилучена в ході оперативної закупки психотропна речовина не є додатком до протоколу в розумінні ст.105 КПК, а є речовим доказом;

ухвала слідчого судді про звернення застави в дохід держави не входить до переліку ухвал, які під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Закон і Бізнес