Чорнобильська катастрофа: 40 років трагедії, яка потрясла та змінила весь світ
Так виглядала Чорнобильська АЕС у травні 1986 року: від вибуху будівля енергоблоку частково обрушилася.
40 років тому вибух на Чорнобильській атомній електростанції перетворив місто-супутник Припять на символ глобальної катастрофи. Радіоактивна хмара накрила Європу, а наслідки аварії відчутні дотепер.
У ніч проти 26 квітня 1986 року на 4-му енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції проводилися випробування турбогенератора. Персонал припускається помилки. Відбувається катастрофа: два вибухи зривають важку плиту реактора та оголюють активну зону, пише «Закон і Бізнес».
Графіт, що використовувався як сповільнювач, горить близько 10 днів, викидаючи в атмосферу величезну кількість радіоактивних речовин. Пожежні машини швидко прибули на місце аварії, а на день пізніше з вертольотів почали скидати мішки доломіту, бору, свинцю, піску та глини, нагадує DW.
Але за 10 днів пожежі вивільнилася велика кількість радіоактивних речовин, включаючи цезій-137. Отже, забруднення в Чорнобилі було приблизно в 900 разів вищим, ніж від атомної бомби, скинутої на Хіросіму.
27 квітня близько 49 тис. жителів міста Прип’ять, що менш ніж за 4 км від АЕС, залишають свої будинки, евакуюючись на автобусах. Пізніше вони дізнаються, що це назавжди.
Лише через дві доби після вибухів радянські новини повідомили про «нещасний випадок». Незабаром після цього уряд розширив зону відчуження до 30 км. навколо атомної електростанції. Було евакуйовано ще десятки тисяч людей, але про це нічого не повідомлялося.
Лідер Радянського Союзу Михайло Горбачов уперше публічно висловився про Чорнобильську катастрофу лише 14 травня. В Європі тривогу забили вже на другий день після аварії. Шведська влада сповістила Міжнародне агентство з атомної енергії.
Радіоактивна хмара переміщається над Європою: після Білорусі, країн Балтії та Північної Європи вона рухається через Польщу, Німеччину та Північну Італію, а потім через Балкани – до Туреччини. Там, де йдуть сильні дощі, рівень забруднення ґрунту швидко зростає. Забороняється вживання забруднених продуктів харчування, включаючи молоко. Люди запасаються йодовмісними таблетками.
5000 тон скинутого з повітря матеріалу загасили графіт і зупинили ланцюгову реакцію. В цей час рівень радіації дуже високий. Для зниження ризику час перших ліквідаторів обмежений дуже короткими проміжками. Але 134 із 600 рятувальників вже в перші дні страждають від гострої променевої хвороби. Безпосередньо від променевої хвороби та пожеж у перші місяці загинули близько 30 осіб (переважно ліквідатори та персонал станції).
Паралельно з роботами з ліквідації наслідків будується захисна оболонка навколо четвертого реактора — об’єкт «Укриття». Наприкінці листопада 1986-го будівництво завершено: пошкоджений реактор герметизований та тимчасово безпечний.
З 2010-го до 2016-го міжнародний консорціум будує нову захисну конструкцію зі сталі. Вона призначена для захисту реактора терміном до 100 років.
Дітям після катастрофи багато в чому випала особливо важка доля. Вже у травні багатьох відправили на Чорне море на реабілітацію. Через кілька років після аварії на ЧАЕС різко зросла кількість випадків раку щитовидної залози серед дітей, що зазвичай трапляється вкрай рідко. Значного зростання інших видів раку не спостерігалося.
Незабаром після аварії на Чорнобильській АЕС МАГАТЕ розробило дві конвенції, ратифіковані державами-членами: Конвенцію про оперативне сповіщення про ядерну аварію 1986 року та Конвенцію про допомогу у разі ядерної аварії або радіаційної аварійної ситуації 1994 року. Вони заклали міжнародну правову основу для оповіщення про надзвичайні ситуації, обмін інформацією та надання міжнародної допомоги на запит. Ці конвенції уповноважують МАГАТЕ діяти як міжнародний центр, що координує заходи такого роду.