Чи повинен лізингоодержувач платити за автомобіль, що викрадений на ТОТ, — ВС
Фото ілюстративне. Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Втрата предмета фінансового лізингу (зокрема внаслідок викрадення під час воєнних дій) трансформує обов’язок його повернення в зобов’язання з відшкодування вартості майна, але виключає нарахування неустойки.
Такого висновку дійшов Касаційний господарський суд, частково змінюючи попередні судові рішення у справі №916/5151/24, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі лізингодавець звернувся з позовом про стягнення з лізингоодержувача та поручителя понад 3,1 млн грн. заборгованості за договором фінансового лізингу (лізингові платежі, штрафні санкції, інфляційні втрати і 3 % річних).
Лізингоодержувач подав зустрічний позов, у якому просив звільнити його від сплати лізингових платежів з 24.02.2022 у зв’язку з неможливістю користування автомобілем BMW X5 xDrive25d, 2019 р.в., вартістю майже 2 млн грн., який перебував на окупованій території та був викрадений.
Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили первісний позов (апеляція зменшила розмір пені) та відмовили в зустрічному.
Своєю чергою, КГС зазначив, що для застосування неустойки за неповернення майна (ст.785 ЦК) необхідна наявність вини боржника. В разі втрати (викрадення) предмета лізингу його повернення є об’єктивно неможливим.
КГС підкреслив, що покладення ризику випадкової втрати майна на лізингоодержувача означає обов’язок відшкодувати його вартість або виконати інші фінансові зобов’язання за договором, але не створює підстав для подвійної відповідальності у вигляді неустойки за неповернення.
Водночас КГС відхилив доводи про застосування ч.6 ст.762 ЦК. Суд зазначив, що лізингові платежі не є аналогом орендної плати, оскільки включають відшкодування вартості майна та плату за фінансування. Тому навіть за неможливості користування предметом лізингу (внаслідок форс-мажору чи війни) обов’язок зі сплати лізингових платежів зберігається.
З огляду на це, КГС скасував рішення судів у частині стягнення неустойки за неповернення предмета лізингу та відмовив у цій частині позову. Водночас, залишив в силі стягнення основної заборгованості, штрафу, зменшеної пені, 3% річних та інфляційних втрат. Зустрічний позов про звільнення від сплати лізингових платежів залишено без задоволення.