Чому суд не може збирати докази за ст.130 КпАП з власної ініціативи та інші рішення ЄСПЛ — огляд ВС
Здійснюючи пошук доказів за власною ініціативою та в подальшому засудивши заявника на їх підставі, апеляційний суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді і, відповідно, дав підстави для законних сумнівів у неупередженості суду.
Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 6.02.2025 у справі «Gaydashevskyy v. Ukraine», що набуло статусу остаточного, інформує «Закон і Бізнес».
Згідно з обставинами справи, поліція склала щодо заявника протокол про адміністративне правопорушення за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння. У ньому зазначалося, що рівень сп’яніння заявника був встановлений місцевим центром психіатричної допомоги. Суд першої інстанції розглянув справу за відсутності сторін та визнав заявника винним, оштрафувавши його на 10200 грн. та вилучивши водійське посвідчення на один рік.
Апеляційний суд проводив судове засідання в присутності заявника та його адвоката і за відсутності інших сторін. Зокрема, суддя запросив у центру інформацію про «законність проведення лабораторного дослідження (чи відповідало воно нормативним актам) та які саме наркотичні речовини були виявлені».
Заявник стверджував, що, незважаючи на те, що він надав інформацію, яка чітко вказує на те, що не було проведено належного лабораторного дослідження, і що він був підданий лише поверхневому попередньому скринінгу, судді вдалося отримати «правильну» відповідь від центру. Також наголошував, суд не може за власною ініціативою шукати докази для обвинувачення.
У рішенні ЄСПЛ констатував, що апеляційний суд, який мав юрисдикцію розглядати як питання права, так і питання факту, провів слухання, але не викликав ні прокурора, ні працівника поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення. Як наслідок, жодна зі сторін не підтримала обвинувачення проти заявника в судовому засіданні. Проти це, і незважаючи на те, що заявник стверджував про свою невинуватість під час слухання, апеляційний суд залишив без змін рішення про засудження заявника.
При цьому, апеляційний суд визначив питання, з якого він зібрав докази за власною ініціативою, як вирішальне. І хоча ці докази шкодили позиції обвинуваченого, використав їх у своєму рішенні на противагу аргументам, наведеним захистом. Жодна інша сторона адміністративного провадження не зверталася до суду з клопотанням про проведення таких запитів чи збирання доказів.
Тож ЄСПЛ визнав порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через обґрунтовані сумніви щодо об’єктивної неупередженості апеляційного суду
Крім цього рішення, до зведеного огляду практики ЄСПЛ за 2025 рік, який підготував Верховний Суд, увійшли інші рішення та ухвали, опубліковані в періодичних оглядах. У ньому міститься перелік справ із гіперпосиланнями на відповідні періодичні огляди, в яких подано переклад витягів рішень у цих справах. Для зручності користування справи згруповано за статтями конвенції.