Коли особа може оскаржити правочин, стороною якого вона не є — ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Особа, яка раніше уклала договір про пайову участь та повністю сплатила внески, має право оспорювати наступний договір кооперативу щодо того ж об’єкта.
На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, залишаючи без змін попередні судові рішення у справі № 522/16671/22, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі особа звернулася із позовом, в якому просила, зокрема, визнати недійсним договір, укладений між Обслуговуючим кооперативом «Екодом-1» та відповідачем щодо спірної квартири.
Суди попередніх інстанцій позов задовольнили, встановивши, що позивач уклала з договір про сплату пайових внесків на квартиру та повністю оплатила її вартість. Проте згодом кооператив, не розриваючи цього договору, уклав аналогічний договір щодо цієї самої квартири з відповідачем.
Після того як право власності відповідача було скасовано наказом Міністерства юстиції, а позивач зареєструвала право власності на своє ім’я, відповідач ініціював інший судовий спір про витребування спірної квартири.
У касаційній скарзі зазначалося, що позов позбавлений будь-якої процесуальної мети та спрямований не на остаточне усунення невизначеності у правовідносинах, а на встановлення фактів, які позивач в майбутньому розраховує використати в іншому спорі.
КЦС зазначив, що оспорювати правочин може також особа, яка не була його стороною, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передане їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч.3 ст.215 ЦК), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала в певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
З огляду на викладене КЦС виснував, що оскільки майнові права на спірний об’єкт нерухомості вже належали позивачці на підставі оплаченого договору, кооператив не мав права укладати договір з відповідачем про пайову участь щодо зарезервованого та оплаченого позивачкою об’єкта будівництва. Укладення такого договору без розірвання попереднього є порушенням вимог ст. 203 ЦК та підставою для визнання його недійсним як способу захисту прав позивачки.
КЦС визнав правильним висновок апеляційного суду про те, що наявність на розгляді іншої справи, в межах якої відповідач просить скасувати наказ Мін’юсту та витребувати спірну квартиру в позивачки, є беззаперечним доказом оспорювання та невизнання її прав. Відповідно, такий паралельний судовий спір підтверджує, що оспорюваний договір безпосередньо порушує законні права та охоронювані законом інтереси позивачки як першого інвестора.