Чи діє альтернативна підсудність у спорі про недійсність договору закупівлі електроенергії — ОП КГС

Для застосування встановленого ч.5 ст.29 ГПК правила альтернативної територіальної підсудності спір між сторонами має бути таким, що виник із договору, однак не обов’язково спором про його виконання.

На це звернула увагу об’єднана палата Касаційного господарського суду, залишаючи без змін попередні судові рішення у справі №924/698/23, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі прокурор звернувся із позовом в інтересах держави в особі відділу освіти, молоді та спорту Красилівської міської ради та Красилівської міської ради до ТОВ «Енергопрод Сервіс» про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії та стягнення з товариства 41,4 тис. грн. надміру сплачених коштів.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області, залишеним без змін Північним АГС, позов задоволено повністю.

Колегія КГС передала справу на розгляд ОП КГС з підстав необхідності відступлення від висновку, викладеного в постанові ВС від 15.06.2022 у cправі №924/674/21, щодо застосування передбачених ч.5 ст.29 ГПК правил альтернативної підсудності за вибором позивача до усіх спорів, пов’язаних із виконанням договорів, у яких визначено місце виконання.

Своєю чергою, ОП КГС зазначила, що за змістом положень ч.5 ст.29 ГПК позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред’являтися також за місцем виконання цих договорів. Обмежень про те, що зазначений спір має бути виключно спором про виконання цього договору, ч.5 ст.29 ГПК не містить.

Натомість саме місце пред’явлення позову в спорі, що виник із договору, законодавець визначає за вибором позивача за місцем виконання відповідного договору.

У цій справі оспорювані угоди, якими вносилися зміни до договору, містять погоджені сторонами умови, відповідно до яких змінилася визначена ціна за одиницю товару, й їх укладення призвело до зміни прав та обов’язків ТОВ як постачальника та відділу як споживача. Отже, спір виник із договору.

Якщо с договорі про постачання електричної енергії не вказано місце поставки, то за загальним правилом воно визначається як місце, в якому встановлено обладнання для обліку електроенергії або в якому за домовленістю сторін електроенергія фактично переходить до споживача (межа балансової належності згідно з Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в п.2.4 договору визначено місце закупівлі, а саме зазначено перелік населених пунктів, що знаходяться в Хмельницькій області. З огляду на наведене між сторонами справи виник спір із договору, в якому визначено місце його виконання. Тобто наявна перша із передбачених ч.5 ст.29 ГПК підстава для пред’явлення позову за вибором позивача.

Водночас здійснення аналізу та визначення місця виконання кожного з обов’язків сторін за договором чинним процесуальним законодавством не вимагається й у цій справі очевидно не має значення, оскільки спір виник із договору, однак не стосується невиконання чи неналежного виконання якогось із договірних зобов’язань.

Зважаючи на предмет та підстави заявленого позову, підсудність справи має визначатися з урахуванням встановленого у ч.5 ст.29 ГПК правила, і, як наслідок, за вибором позивача ця справа належить до підсудності господарського суду за місцем виконання договору, тобто — до юрисдикції Господарського суду Хмельницької області.

Тому об’єднана палата не вбачає підстав для відступу від висновку щодо застосування положень чч.1, 5 ст.29 ГПК, викладеного у постанові КГС від 15.06.2022 у справі №924/674/21.

Закон і Бізнес