Чи допустимо використовувати НС(Р)Д у дисциплінарних провадженнях щодо суддів — НКР при ВС
Аби підписатися на телеграм-канал «ЗіБ» та знати більше про новини судової системи, натисніть на зображення.
Обмеження на проведення НС(Р)Д є навіть у самому кримінальному провадженні. Тому не можна говорити про використання таких матеріалів в інших провадженнях, в яких взагалі не передбачено проведення НС(Р)Д.
Таку думку висловила д.ю.н., професор Ірина Гловюк під час засідання Науково-консультативної ради при ВС, що було присвячено нормативному регулюванню і доктринальним підходам до обґрунтованості та обсягу використання матеріалів кримінальних проваджень, оперативно-розшукової діяльності в дисциплінарних провадженнях щодо суддів, інформує «Закон і Бізнес».
Вона зазначила, що зі змісту ч.2 ст.255 КПК простежується висновок, що використання матеріалів, отриманих у результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, для цілей, не пов’язаних із кримінальним провадженням, забороняється. До того ж у ч.3 ст.254 КПК чітко закріплено, що виготовлення копій протоколів про проведення НС(Р)Д та додатків до них до прийняття рішення про їх розсекречування в порядку, визначеному законодавством, не допускається.
Окрім цього, у ст.246 КПК прописано, що НСРД проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів. «За логікою законодавця держава може використати один із найрадикальніших варіантів втручання в права людини лише тоді, коли тяжкість кримінального правопорушення і суспільний інтерес настільки сильні, щоб виправдати таке втручання», — зауважила І.Гловюк.
Учасники засідання висловили свої думки стосовно трансформації практики Вищої ради правосуддя в цій сфері, пошук відповідей на які необхідний, щоб забезпечити єдність і стабільність правозастосування.
Як зауважив секретар Великої палати ВС Сергій Погрібний, з одного боку, надзвичайно важливо забезпечити незалежність суддів зокрема й судової влади загалом, а з іншого — вирішити питання про те, чи може конкретна особа надалі виконувати надзвичайно важливі обов’язки судді від імені Української держави.
На засадничих теоретичних підходах, які повинні застосовуватися при розгляді дисциплінарних проваджень, зупинився д.ю.н., доцент Олександр Константий. Він зауважив, що в разі коли в певному кримінальному провадженні немає вироку, при оцінці доказів суд повинен керуватися загальними положеннями ст.90 КАС, за якою він оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
На думку д.ю.н., професора Андрія Бойка, якщо немає застережень стосовно законності отримання доказів, дисциплінарний орган вважає цей доказ допустимим. Якщо ж доказ отримано у спосіб, заборонений законом, то очевидно, що цей доказ є недопустимим. Водночас, ст.10 закону «Про оперативно-розшукову діяльність» передбачає, що ці матеріали можуть використовуватися для інформування державних органів про певні події.
Продовжуючи, к.ю.н., доцент Микола Пашковський зазначив, що КПК не може регламентувати правила допустимості доказів у дисциплінарному провадженні. Але водночас положення ст.257 КПК указують на неможливість використання результатів НС(Р)Д у цілях, не пов’язаних із кримінальним провадженням.