Подарунки за покупку, зазначення спонсорів, участь у бойових діях — огляд КАС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Використання товарів у межах рекламних акцій «Подарунок за покупку», не є самостійною реалізацією та не формує доходу для цілей податку на прибуток, і не породжує податкових зобов’язань з ПДВ.
На цьому наголосив Касаційний адміністративний суд, залишаючи без змін попередні судові рішення у справі №160/29144/24, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі оскаржувалися податкові повідомлення-рішення з податку на прибуток, ПДВ, акцизного податку, застосувавши штрафні санкції на загальну суму понад 828 млн грн.
Окружний адмінсуд, з яким погодився апеляційний адмінсуд, позов задовольнив, усі ППР скасував.
КАС із цим погодився, зазначивши, що відсутність калькуляцій, технологічних карт та інших внутрішніх документів не є порушенням, оскільки ці документи не належать до первинних бухгалтерських документів та не є обов’язковими для підтвердження господарських операцій, формування витрат чи доходів.
Витрати на придбання, оприбуткування та формування акційних подарунків є господарськими витратами, безпосередньо пов’язаними з просуванням та реалізацією основної продукції, а отже, є складниками витрат у випадку наявності належних первинних документів (договорів, накладних, актів, бухгалтерських регістрів, наказів, правил акцій тощо). Подарунок входить до собівартості рекламної продукції та кінцевої ціни основного товару, а не є самостійним об’єктом реалізації.
Крім цієї справи до огляду практики КАС за лютий 2026 року включені низка інших правових висновків. Зокрема, про те, що:
розміщення засобами зовнішньої реклами знаків для товарів і послуг, під якими здійснюється діяльність з організації та проведення азартних ігор, у тому числі у формі спонсорського повідомлення, підпадає під законодавчу заборону;
виконання завдань забезпечувального, чергового чи охоронного характеру, навіть у період дії воєнного стану, саме по собі не може ототожнюватися з безпосередньою участю у бойових діях як умови для визнання особи учасником бойових дій;
наявність «сумнівів щодо дійсності документа» не формує презумпції його недійсності та не може автоматично слугувати законною підставою для відмови у перетині державного кордону.
Також КАС висловив позиції стосовно:
права суду покласти судові витрати на сторону, з вини якої виник спір;
неоскаржуваності рішення адміністративного органу про відмову в зупиненні адміністративного провадження.