Критика в бік судді, вилучення землі та 8 справ проти України — огляд ЄСПЛ

Заяви голови Вищої ради магістратури щодо кар’єри судді явно могли завдати більшої шкоди її репутації як колишньої судді, зробивши її кар’єру об’єктом насмішок та підірвавши її авторитет.

На цьому наголосив Європейський суд з прав людини у рішенні від 11.12.2025 у справі «Roșca v. The Republic of Moldova» (№60943/15), констатуючи порушення ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, інформує «Закон і Бізнес».

Справа стосувалася захисту репутації заявниці як колишньої судді від публічних звинувачень у професійній недобросовісності, висунутих на той час головою Вищої ради магістратури.

У позові про дифамацію заявниця зазначала, що твердження про те, що вона неналежно виконувала свої обов’язки, не мали фактичного підґрунтя, вислів голови Ради «говорити нісенітниці» був зневажливим, а його заяви принизливими. Вона вимагала опублікувати заяву про те, що вона дійсно мала найбільшу кількість справ у своїй компетенції, що вона передавала справи до інших судів відповідно до законодавчих положень, і що не мала жодних несанкціонованих прогулів. Вимагала на відшкодування моральної шкоди.163,8 тис. молдовських леїв (413,6 тис. грн.).

Національні суди в позові відмовили.

У рішенні Суд зазначив, що голова Ради зробив заяви в присутності преси та поза офіційними процедурами, які прямо чи опосередковано натякали на те, що заявниця була непрофесійним, некваліфікованим та недисциплінованим суддею.

ЄСПЛ звернув увагу, що висновки, що стосувалися заявниці, були розглянуті дисциплінарною комісією ВРМ, яка визнала, що вони не мають фактичної основи, а документи, на які посилався голова, не підтверджували його тверджень. Тому Суд не погодився з висновком національних судів про те, що голова Ради проявив належну старанність, намагаючись перевірити правдивість своїх тверджень.

У висновку ЄСПЛ зазначив, що заяви голови Ради перевищили межі прийнятних коментарів. Крім того, використовуючи нешанобливу лексику щодо заявниці особисто, він не зробив жодного внеску в дискусію з питання, що становить суспільний інтерес, і вийшов за межі прийнятної критики.

Крім цієї справи в огляд практики ЄСПЛ, що підготовлений Верховним Судом, за рішеннями, ухваленими в грудні 2025 року, включені й інші справи.

У рішенні у справі «Danileţ v. Romania» Велика палата ЄСПЛ наголосила, що в умовах загрози верховенству права судді вправі публічно висловлюватися з питань суспільного інтересу і такі висловлювання мають високий рівень захисту. Суд сформулював критерії, які потрібно застосовувати при оцінці необхідності втручання у свободу вираження поглядів.

У цій справі ЄСПЛ вважав, що причини для дисциплінарного покарання заявника не були релевантними й достатніми, а власне втручання в його свободу вираження поглядів не відповідало нагальній суспільній потребі. Тож констатував порушення ст.10 конвенції.

У справі «Kosmatska v. Ukraine» (№9953/16) ЄСПЛ констатував порушення ст.1 Першого протоколу до конвенції. Суд встановив у даній справі, що визнання недійсним права заявниці на 28 га землі без компенсації було непропорційним заходом. Тому вважав, що існує прямий причинно-наслідковий зв'язок між встановленим порушенням і вимогою заявниці про відшкодування вартості майна.

Крім цієї справи ЄСПЛ констатував порушення Україною конвенційних гарантій ще у 8 справах. Зокрема, констатовані порушення ст.2 конвенції (право на життя) у справах:

«Fedyukina v. Ukraine» (№42906/18) — невиконання органами влади обов’язку провести ефективне розслідування смерті чоловіка заявниці, який загинув від вогнепальних поранень, отриманих під час насильницьких зіткнень між поліцією та протестувальниками в Києві 18 лютого 2014 року;

«Kostenko v. Ukraine» (№45800/21): неефективне розслідування зникнення батька заявника, якого згодом було визнано померлим;

«Romanyuk v. Ukraine» (№26039/18): неефективність розслідування обставин смерті сина заявників під час проходження військової служби.

У двох справах визнано порушення ст.3 конвенції (заборона катування):

«Nayyem v. Ukraine» (№21174/23): непроведення ефективного розслідування щодо жорстокого поводження зі заявником з боку приватних осіб;

«Dabyka and Others v. Ukraine» (№40455/23 та 4 інші заяви): неналежні умови утримання під вартою та відсутність ефективних засобів правового захисту в зв’язку із цим.

У справі «Rublev v. Ukraine» (№17368/10) наголошено на порушенні ст.5 конвенції (право на свободу та особисту недоторканність) через надмірну тривалість попереднього ув’язнення заявника.

У двох справах констатовано надмірну тривалість проваджень та відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту і, як наслідок, порушення ст.6 конвенції (право на справедливий суд) у справах «Burkovskyy and Others v. Ukraine (№30753/24 та 5 інших) та «Yatsun and Others v. Ukraine» (№61401/15 та 2 інші).

Закон і Бізнес