Лише за порушення правил проживання в гуртожитку не можна відрахувати з вишу — рішення КС

Передбачена законом відповідальність у формі відрахування здобувача освіти за порушення умов договору (контракту) пов’язана з невиконанням цивільно-правових зобов’язань і не є дисциплінарною.

Такого висновку дійшов перший сенат Конституційного Суду, констатувавши, що апеляційний суд неправильно кваліфікував відповідальність, застосовану до суб’єкта права на конституційну скаргу, інформує «Закон і Бізнес».

Власне заявник порушував перед КС питання про не відповідність Конституції п.5 ч.1 ст.46 закону «Про вищу освіту» від 1.07.2014 №1556-VІІ. Цей припис визначає, що однією з підстав для відрахування здобувача вищої освіти є «порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання».

На думку автора клопотання, застосування цього припису судом у його справі призвело до порушення гарантованого ч.2 ст.58 Конституції права «не бути притягнутим до відповідальності за діяння, що не визнається законом як правопорушення».

Натомість, у січні 2022 року наказом ректора Національного авіаційного університету його було відраховано з вишу за порушення навчальної дисципліни та Правил внутрішнього розпорядку в студентських гуртожитках університету, Правил внутрішнього розпорядку університету, Положення про студентський гуртожиток, закону №1556-VІІ та виселено з гуртожитку.

У рішенні від 11.03.2026 №2-р(І)/2026 перший сенат КС зазначив, що Київський апеляційний суд у постанові від 3.10.2023 у справі заявника «неправильно класифікував відповідальність, застосовану до нього, як дисциплінарну та, відповідно, невірно оцінив підставу для відрахування, передбачену п.5 ч.1 ст.46 закону №1556-VІІ.

КС наголосив: хоча вказані правовідносини з користування житловою площею в гуртожитку закладу вищої освіти й обумовлені статусом особи, що перебуває в ньому, однак вони жодним чином не можуть впливати на порядок реалізації цією особою свого конституційного права на вищу освіту. Тому порушення обов’язків чи інших вимог щодо проживання в гуртожитку закладу вищої освіти, визначених актами законодавства та локальними актами ЗВО, не можна розглядати як підставу для припинення з ініціативи закладу вищої освіти надання освітньої послуги, а отже, і припинення реалізації конституційного права на вищу освіту.

Тому КС виснував, що виконання вимог житлового законодавства України та локальних актів закладу вищої освіти щодо користування його гуртожитком не може впливати на чинність договору (контракту) та на можливість дострокового припинення його з ініціативи закладу.

Водночас КС визнав конституційним п.5 ч.1 ст.46 закону. Проте вказав, що «законодавець може деталізувати порядок реалізації конституційного права на вищу освіту також і в спосіб визначення вимог щодо виконання освітньої програми та індивідуального навчального плану, включно з дотриманням правил академічної доброчесності». Однак деталізація такого порядку не може прагнути надмірного розширення згаданих вимог, не обумовлених метою досягнення визначених для відповідного рівня вищої освіти результатів навчання, оскільки це може бути використано як підстава для відрахування здобувача освіти.

Суддя Петро Філюк виклав окрему думку до цього рішення.

Закон і Бізнес