В якій юрисдикції має встановлюватися факт перебування особи на утриманні — ВП ВС

Визнання судом особи такою, що перебувала на утриманні померлого, може мати правове значення як у приватних, так і в публічних правовідносинах, однак це не змінює цивільного характеру правовідносин на публічні.

На це звернула увагу Велика палата Верховного Суду, скасовуючи постанову апеляційного суду у справі №308/17634/23, інформує «Закон і Бізнес».

У цьому провадженні розглядалася заява про встановлення факту перебування доньки на утриманні свого дідуся (батька заявниці), який загинув під час виконання військового обов’язку.

Суд першої інстанції в задоволенні заяви відмовив, пославшись на недоведення факту перебування малолітньої особи на утриманні дідуся. Апеляційний суд це рішення скасував, а провадження закрив, зазначивши, що така заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження.

Касаційний цивільний суд передав справу на розгляд ВП ВС, поставивши такі питання:

чи підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства вимога про встановлення факту перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця з метою отримання одноразової грошової допомоги?

якщо так, чи наявний спір про право між заявником та органом, який вирішує питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги?

ВП ВС зазначила, що відносини, пов’язані з наданням утримання і перебуванням фізичної особи на утриманні, є за своєю сутністю цивільно-правовими. Перебування на утриманні як триваючий юридичний факт може бути також підставою для реалізації прав у сфері соціального забезпечення (виплата допомоги, призначення пенсії тощо).

Водночас, норми цивільного процесуального законодавства (гл.6 ЦПК) визначають, що суд розглядає справи про перебування фізичної особи на утриманні, причому безвідносно до того, задля виникнення яких правовідносин необхідним є встановлення цього факту.

Також норми цивільного процесуального права допускають встановлення інших фактів, що мають юридичне значення, для реалізації прав у сфері соціального забезпечення. Наприклад, згідно з п.3 ч.1 ст.315 ЦПК суд встановлює факт каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 ЦПК суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. Згідно з п.1 ч.1 ст.318 ЦПК у заяві повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою. При цьому, метою встановлення будь-якого факту, що має юридичне значення, є можливість скористатися правом, яке надане заявнику відповідно до чинного законодавства.

У справах окремого провадження суд підтверджує наявність чи відсутність певних юридичних фактів, що є умовою здійснення прав і реалізації інтересів заявника. Тому ВП ВС зауважила, що суд наділений лише повноваженнями з’ясувати можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник, і встановивши наявність чи відсутність певного юридичного факту, своїм рішенням підтверджує це, не зобов’язуючи особу діяти певним чином.

Проте, під час з’ясування юридичного значення факту перебування фізичної особи на утриманні померлого суд обмежений у вирішенні питання про те, наділений чи ні заявник тим суб’єктивним правом, що підтверджується юридичним фактом, який просить встановити заявник. Іншими словами, встановлення факту перебування особи на утриманні загиблого пов’язане з доведенням підстав для визнання (підтвердження) за заявником певного соціально-правового статусу.

Однак судове рішення, ухвалене судом у порядку окремого провадження, про наявність чи відсутність цього юридичного факту набуває самодостатнього значення і не є вирішенням питання про те, чи має заявник певне суб’єктивне право.

З огляду на це ВП ВС виснувала, що правова мета, задля якої заявник ініціює встановлення судом факту його перебування на утриманні померлого, не може впливати на судову юрисдикцію та імперативно визначати вид судочинства, в якому такий факт підлягає розгляду.

Тож високі судді відповіли ствердно на перше питання, і заперечно — на друге.

Закон і Бізнес