Чи узгоджується із презумпцією невинуватості закриття ухвалою справи з нереабілітуючих підстав, скаже КС
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Звільнення на підставі ст.49 КК від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути здійснено лише у формі вироку, який відповідає вимогам стст.370, 373, 374,420 КПК.
Таку позицію висловлено у поданні Пленуму Верховного Суду, що надійшло до Конституційного Суду, в обґрунтування неконституційності п.1 ч.2 ст.284, ч.3 ст.285, ч.4 ст.286, ч.3 ст.288 КПК, інформує «Закон і Бізнес».
Як зазначено в поданні, відповідно до ч.1 ст.49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули строки, зазначені в пп.1—5 ч.1 ст.49 КК.
Водночас, наразі діє порядок закриття кримінального провадження на підставі ухвали відповідного суду першої чи апеляційної інстанції у разі, коли обвинувачений не заперечує проти цього, а не вироку, як того вимагає ст.62 Конституції, ч.2 ст.2 КК, ч.1 ст.17 КПК. А це зберігає «так звану доктрину про нереабілітуючі обставини, яка віддзеркалює кримінальні процесуальні відносини соціалістичного періоду, коли кримінальний процес являв собою розшукову форму кримінального провадження із домішками окремих елементів змагальності».
На думку Пленуму ВС, словосполука «особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення», яка міститься в положеннях ч.1 ст.49 КК, безсумнівно вказує на винуватість особи в його вчиненні, що, своєю чергою, може бути встановлено виключно обвинувальним вироком суду. Це спричиняє несприятливі наслідки для репутації, честі, гідності особи, стосовно якої відбулося таке закриття, адже вказує на ставлення публічної влади до такої особи як до винної, що неможливо без обвинувального вироку суду.
До того ж, згода особи на закриття провадження не є тотожною визнанню винуватості у вчиненні кримінального правопорушення та встановленню судом того, що особа вчинила таке правопорушення. І така згода жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки це суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст.62 Конституції, ст.17 КПК) за відсутності обвинувального вироку.
Наразі здійснюється опрацювання цього подання у секретаріаті КС.