Чи можна передбачити в договорі неустойку за нереєстрацію ПН — ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Правова природа обов’язку з реєстрації податкових накладних є суто публічною, що унеможливлює його трансформацію в цивільне зобов’язання навіть за згодою сторін у договорі.
На цьому наголосила об’єднана палата Касаційного господарського суду, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій у справі №904/2953/24, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі товариство звернулося із позовом про стягнення 68845,0 грн. за порушення зобов’язань з реєстрації податкової накладної.
Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог, указавши, що невиконання або неналежне виконання умов договору щодо здійснення реєстрації податкової накладної не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у виді штрафної санкції. Із такою позицією погодився суд апеляційної інстанції.
Своєю чергою, на розгляд ОП КГС було передано питання щодо потреби відступити від висновку про те, що невиконання або неналежне виконання умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання.
ОП КГС зазначила, що Порядок складання та реєстрації податкових накладних унормовано ПК, який згідно з п.1.1 ст.1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів. Проте, ПК не передбачає застосування до правовідносин у сфері справляння податків і зборів правила «дозволено все, що не заборонено», як і не надає можливості застосування до цих правовідносин цивільного законодавства, в тому числі законодавства, що регулює зобов’язальні правовідносини сторін. Ці норми є імперативними, тобто такими, що не допускають ніяких відхилень, можливості їх зміни шляхом узгодження цих змін сторонами.
ОП КГС дійшла висновку, що обов’язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов’язком у публічно-правових відносинах, а не обов’язком перед покупцем. Включення до приватноправового договору обов’язків, які належать до сфери регулювання податкового законодавства, не перетворює їх на цивільні незалежно від волевиявлення сторін договору. В разі невідповідності договірного регулювання приписам імперативних норм застосуванню в будь-якому разі підлягають саме імперативні норми.
Отже, таке договірне регулювання не створює передбачених ним правових наслідків, не надає підстав для застосування договірної відповідальності. Відповідно, сторони не можуть визначати взаємні права та обов’язки у спосіб, який суперечить чинному публічному порядку, порушує положення Конституції, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин усупереч наявним у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов’язку, як і його зміни та припинення.