Основні позиції ВС при розгляді справ про міжнародне оподаткування — огляд

Розташування засновників контрагентів у офшорних зонах не є підставою для визнання самих юридичних осіб такими, що мають офшорний статус.

На це звернув увагу Касаційний адміністративний суд, залишаючи без змін попередні судові рішення у справі №805/4691/16-а, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі оскаржувалося Податкове повідомлення-рішення про донарахування податку на прибуток та застосування штрафних санкцій. Зокрема, податковий орган заперечив включення до складу витрат платника 100% вартості товарів, придбаних у контрагентів-нерезидентів, які, на думку органу, мали офшорний статус через розташування їх засновників в офшорних зонах.

Натомість КАС зазначив, що відповідно до п.161.3 ст.161 Податкового кодексу, нерезидент має офшорний статус, якщо розташований на території офшорної зони, визначеної нормативними актами. Натомість, матеріали справи підтверджують, що контрагенти зареєстровані у Великій Британії, яка не входить до переліку офшорних зон.

Тому КАС дійшов висновку, що відсутність переконливих доказів порушення з боку платника свідчить про протиправність ППР, оскільки сумніви у правомірності дій платника не можуть трактуватися на користь податкового органу.

Крім цієї справи до огляду практики КАС щодо міжнародного оподаткування включені низка інших. Так, у справах за участю нерезидентів, ВС констатував, що:

відсутність заборгованості зі сплати податків контрагентами у Швейцарії не є підставою для звільнення позивача від обов’язку сплатити податок в Україні;

якщо надані транспортно-експедиційні послуги за своєю суттю не є фрахтом, то відсутні правові підстави для донарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб;

особа, яка досягла пенсійного віку та отримує пенсію за віком згідно зі законодавством Литовської Республіки, має право на звільнення від сплати ЄСВ відповідно до ч.4 ст.4 закону №2464-VI.

У справах щодо діяльності іноземних представництв зазначено, що:

якщо основний вид діяльності представництва є тотожним з видом діяльності нерезидента (материнської компанії), визначеним у статутних документах нерезидента, то представництво з метою оподаткування розглядається як постійне представництво;

сама по собі реєстрація лікарських засобів та їх реклама не є реалізацією товарів чи наданням послуг, не спрямована на отримання доходу та не призводить до його виникнення.

У справах, які стосувалися трансфертного ціноутворення, констатовано, що:

під час визначення податкових зобов'язань за контрольованими операціями потрібно враховувати не лише формальні технічні умови, але й реальні характеристики товару, які можуть впливати на його вартість;

відмінності в характеристиках операцій, що не мають істотного впливу, не можуть бути підставою для визнання операцій незіставними.

Закон і Бізнес