Без права на втечу

Як примусити платити аліменти боржника, який виїхав за кордон

Боржникам з аліментів часто здається, що зобов'язання перед дітьми не перетинають кордон та залишаються в Україні. Насправді, міжнародні конвенції та договори можуть лише відстрочити стягнення.

Тільки позовне провадження

У «Вищій школі адвокатури» відбувся вебінар «Виконання рішення про стягнення аліментів за кордоном», спікером якого виступила адвокат Олександра Кравченко. Адвокат поділилась особистою практикою виконання рішень у Польщі, Чехії, Норвегії та Німеччині.

З першого ж порушеного питання О.Кравченко розставила акценти: найпоширеніша помилка при намірі стягнути аліменти з боржника за кордоном — подача справи в наказному провадженні. Судовий наказ, яким би законним він не був в Україні, за кордоном виконати практично неможливо. Причина — процесуальна: при наказному провадженні сторони не викликаються, повістки не надсилаються.

«При наказному провадженні сторони не повідомляються, тому потім неможливо буде довести іноземній державі, що боржник знав про справу», — пояснила спікер. Іноземний суд або компетентний орган, перш ніж виконати українське рішення, перевірить: чи знала особа, що стосовно неї відбувається провадження. Без доказів належного повідомлення — відмова.

Тому, якщо стягувач від початку планує домагатися виконання за кордоном, справа має слухатися виключно у позовному провадженні. Навіть якщо вже є судовий наказ — потрібно або змінювати спосіб стягнення через новий позов, або починати заново. Саме такий шлях пройшла клієнтка О.Кравченко: судовий наказ Новокаховського міського суду Херсонської області 2020 року давав менше 800 грн. щомісяця, боржник переїхав до Польщі, нова справа — №954/1330/24 — завершилась рішенням про стягнення 6000 грн щомісячно.

Водночас адвокат порадила: якщо виконавче провадження в Україні вже відкрите, перед зверненням за кордон краще його закрити. Деякі держави вимагають підтвердження, що в Україні провадження відсутнє. Та й по суті: якщо боржник не отримує доходу в Україні, виконавчий лист тут просто лежатиме без руху.

Три кроки через Мін’юст

О.Кравченко нагадала, що до нормативно-правових актів, які регулюють це питання, належать:

Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання від 23.11.2007 (набрала чинності для України 1.11.2013),

договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993 (чинний з 14.08.1994),

Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затверджена спільним наказом Державної судової адміністрації та Міністерства юстиції №1092/5/54 від 27.06.2008.

Процес складається з трьох послідовних кроків. Перший — отримати рішення суду в позовному провадженні, бажано — в твердій грошовій сумі. Другий — встановити місце проживання боржника. Третій — подати заяву про визнання та виконання рішення за кордоном. Якщо адреса боржника вже відома, другий крок пропускається.

Стаття 3 договору між Україною і Польщею встановлює: установи юстиції обох держав зносяться між собою через центральні органи — міністерства юстиції. «Мін’юст України виступає таким ланцюжком між Україною і Польщею», — пояснила О.Кравченко. Тобто всі заяви — і про встановлення місця проживання, і про виконання рішення — проходять саме через Мін’юст, який передає їх польській стороні.

Спікер пояснила: якщо відома лише країна, а не конкретна адреса, подається заява про встановлення місця проживання боржника. Вона направляється до Міністерства юстиції України за місцем реєстрації заявника. До неї долучають усі відомі дані: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, копія закордонного паспорту, за наявності — фото з документів. Розгляд займає від трьох до шести місяців. Після цього Мін’юст повідомляє заявника або представника про встановлену адресу.

Третій крок — заява про визнання або визнання та виконання рішення. Вона повинна містити усі відомі дані про боржника, реквізити стягувача (українські або іноземні), а також інформацію про те, яким чином відповідач повідомлявся про розгляд справи. Заяву підписує особисто стягувач. Після цього адвокат може подати супровідний лист, щоб подальша кореспонденція йшла вже на адресу представника.

«Я пишу від себе в Мін’юст, що супроводжую цей процес, долучаю ордер і прошу комунікувати зі мною, — розповіла О.Кравченко. — Щоб Мін’юст не телефонував клієнтці, яка може не взяти слухавку». Після опрацювання заяви стягувач отримуватиме аліменти на реквізити, вказані у заяві.

Мова деталей

Іноземна держава, перш ніж визнати українське рішення, ретельно перевірить факт повідомлення відповідача. Суд надає кілька довідок: про набрання рішенням законної сили, про повідомлення сторони, звіти про належне повідомлення та забезпечення виконання за формулярами з інструкції.

О.Кравченко рекомендує самостійно надавати суду готові зразки цих форм: «Я надавала суду зразок — і суд від руки заповнив його. Не треба чекати, поки канцелярія розбереться із цим сама».

Повідомляти відповідача треба максимальною кількістю каналів: оголошення на сайті «Судова влада», повістка за пропискою, Viber, а якщо відома адреса за кордоном — судове доручення відповідно до конвенції 1965 року та ст.498 ЦПК. «Польща не завжди розуміє, що таке оголошення на нашому сайті судової влади. Але довідку про повідомлення у Viber суд надає — і це конкретний доказ», — підкреслила адвокат.

Усі документи перекладаються мовою країни-адресата. Нотаріальне засвідчення перекладу законом не вимагається — достатньо засвідчення бюро перекладів. «Великий пакет при нотаріальному засвідченні виходить дорожче. Бюро перекладів у мене проходило і Польщу, і Чехію, і Німеччину без зауважень», — запевнила спікер. Однак, практика показує, що для Бельгії та Нідерландів краще робити присяжний переклад.

Тим, хто вперше готує такий пакет документів, О.Кравченко радить заздалегідь зателефонувати до відповідного регіонального підрозділу Мін’юсту і проговорити, чи всі документи зібрано правильно. Форми всіх заяв і клопотань — на сайті minjust.gov.ua в розділі «Міжнародно-правове співробітництво у цивільних та кримінальних справах», в інструкції, затвердженій наказом Мін’юсту від 15.09.2017 № 2904.

Якщо відповідей від Мін’юсту немає кілька місяців, можна направити адвокатський запит. Але, за словами О.Кравченко, тут важливо не перестаратися: «Навантаження у них велике, відповідати можуть не одразу. Я роблю запит лише в крайніх випадках, щоб не псувати стосунки».

Таким чином, весь шлях від початку справи до отримання аліментів займає орієнтовно від шести місяців до року.

Закон і Бізнес