Чи є позовна давність для стягнення 3% річних та інфляційних втрат за неповернутий вклад — ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
На вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі ч.2 ст.625 ЦК, які заявлені внаслідок невиконанням грошового зобов’язання про видачу вкладу позовна давність не поширюється.
Такого висновку дійшла об’єднана палата Касаційного цивільного суду у справі №716/1842/24, зауваживши, що інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі особа звернувся із позовом до банку про повернення вкладу та стягнення інфляційних втрат та 3% річних за весь період неповернення.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, позов задовольнив повністю.
У касаційній скарзі банк, серед іншого, вказував, що суди мали зупинити провадження до розгляду кримінальної справи щодо колишнього начальника відділення банку, яка приймала вклади від громадян, але привласнила кошти. Також наголошував на застосуванні позовної давності в три роки до вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Своєю чергою, ОП КЦС нагадала, що правопорядок виключає застосування позовної давності до вимог про повернення вкладів, щоб гарантувати їх збереження в довгостроковій перспективі та стимулювати довіру до банків. Тобто виключення вимог вкладника із сфери дії позовної давності є політико-правовим.
При цьому цей «імунітет» має поширюється на будь-яку вимогу вкладника щодо видачі (повернення) вкладу банком, іншою фінансовою установою. Зазначена гарантія охорони прав вкладника не залежить від обраного ним способу захисту прав, підстав пред’явлення такої вимоги, розірвання договору про банківський вклад за взаємною домовленістю сторін або в судовому порядку, відмови від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом, чи навіть недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Тому ОП КЦС відступила від висновків, сформульованих у постановах КЦС від 14.08.2024 у справі №189/896/20 та від 26.11.2024 у справі №202/3575/22 щодо незастосування п.2 ч.1 ст.268 ЦК до вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі ч.2 ст.625 ЦК, які нараховані та заявлені у зв’язку з невиконанням грошового зобов’язання про видачу вкладу.