Чи можна звільнити держслужбовця, який хоче працювати після 65 років — ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Бажання особи продовжити службу після досягнення 65-річного віку не є достатньою підставою для продовження державної служби після досягнення нею граничного віку.
З огляду на це, Касаційний адміністративний суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій у справі №140/5414/24, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі позивач оскаржив наказ про своє звільнення з посади начальника ГУ ПФУ у Волинській області у зв’язку з досягненням 65-річного віку. Зазначав, що досягнення ним 65-річного віку не є безумовною підставою для припинення державної служби, оскільки законодавцем передбачено можливість її продовження до досягнення 70 років за рішенням суб’єкта призначення.
Суди попередніх інстанцій в задоволенні позову відмовили.
Своєю чергою, КАС нагадав, що згідно з п.7 ч.1 ст.83 закону «Про державну службу» №889-VIII державна служба припиняється, зокрема, у разі виходу держслужбовця на пенсію або досягнення ним 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 4 ст.83 цього закону визначено, що у зв’язку з потребами служби держслужбовець за рішенням суб’єкта призначення може бути залишений на державній службі після досягнення 65-річного віку за його згодою. Відповідне рішення приймається суб’єктом призначення щороку, але не більш як до досягнення держслужбовцем 70 років.
Водночас, КАС звернув увагу, що положення п.7 ч.1 ст.83 закону №889-VIII є імперативним. Й у разі неприйняття суб’єктом призначення рішення про продовження строку перебування на державній службі є безумовною підставою для звільнення такої особи у визначену дату.
Отже, продовження граничного віку перебування на держслужбі є правом суб’єкта призначення, а не його обов`язком. Потребу державної служби у конкретному державному службовцеві, який досяг 65-річного віку, визначає суб`єкт призначення.
Водночас, КАС зауважив, що відсутність на дату звільнення позивача погодження міністра соціальної політики не може бути підставою для невиконання імперативних вимог закону №889-VIII суб’єктом призначення, який прийняв відповідне рішення в межах своїх повноважень.