Чому не можна облаштовувати кладовище на природоохоронних землях, пояснив ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Національне військове меморіальне кладовище було засноване спеціальним законом, і порядок його облаштування та розміщення також визначався законом, що встановлював певні обмеження.
На це звернув увагу Верховний Суд, роз’яснюючи рішення Касаційного адміністративного суду у справі №320/25649/24, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі ГО «Мархалівка. Підтримка» звернулась із позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати пп.2—5 розпорядження Київської обласної військової адміністрації «Про вилучення та надання в постійне користування земельної ділянки зі зміною цільового призначення Державній установі «Національне військове меморіальне кладовище» від 14.03.2024 №275.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5.08.2025, позов задоволено.
КАС погодився із цим, зауваживши, що міжнародні зобов’язання України у сфері охорони біорізноманіття мають безпосередній вплив на оцінку правомірності рішень у сфері землекористування, які стосуються територій, що є природними середовищами існування. Натомість, їх ігнорування буде свідчити про відступ від встановлених міжнародно-правових стандартів охорони довкілля та відповідних міжнародних зобов’язань держави.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна земельна ділянка розташована в межах території Смарагдової мережі «Pruirpinnya and Chernechyi Forest», що зумовлює поширення на неї спеціального режиму охорони, передбаченого Бернською конвенцією та пов’язаними з нею міжнародними зобов’язаннями України.
КАС наголосив, що будівництво Національного військового меморіального кладовища на ділянці, яка відноситься до земель лісогосподарського призначення та входить до території Смарагдової мережі, за своєю правовою та фактичною природою становить форму землекористування, структурно й функціонально несумісну з цілями їх збереження.
Крім цього, законодавець у пп.221 п.27 розд.X «Перехідні положення» Земельного кодексу (в редакції закону №3505-ІХ) встановив пряму заборону на зміну цільового призначення земельних ділянок у порядку, передбаченому цим підпунктом, якщо такі ділянки належать, зокрема, до земель природно-заповідного фонду або іншого природоохоронного призначення.
Попри законодавчу заборону, Київська ОВА ухвалила рішення про зміну цільового призначення ділянки, що належить до земель природоохоронного призначення, і використала її для створення меморіалу.
У ВС зазначили, що невідповідність цих дій закону та незаконність прийнятих адміністративних рішень підтвердили в цій справі суди, зокрема й КАС.