Відумерла спадщина: суб’єкти звернення, строки та інші особливості — огляд ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Кредитор спадкодавця має право звернутися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою після спливу одного року з часу відкриття спадщини, якщо спадкоємців за заповітом і за законом немає.
На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, залишаючи без змін попередні рішення у справі №214/707/23, інформує «Закон і Бізнес».
Банк звернувся до суду із заявою про визнання відумерлою спадщини після смерті боржника за кредитним договором та передачу її у власність територіальної громади. Посилався на те, що спірні квартири були предметом іпотеки. Єдиною спадкоємицею є мати боржниці, яка відмовилася від прийняття спадщини, а з часу відкриття спадщини минуло понад рік.
Рішенням суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, заяву задоволено. Міська рада не погодилася із такими висновками і в касаційній скарзі зазначила, що банк не підтвердив своє право як кредитора звертатися до суду з відповідною заявою про визнання спадщини відумерлою у порядку ст.1277 ЦК, оскільки не надав відповідних доказів, які підтверджували б факт надання спадкодавцю передбачених кредитним договором коштів та виникнення заборгованості.
Своєю чергою, КЦС зазначив, що положення ч.1 ст.1277 ЦК дають право звернутися до суду із заявою про відумерлість спадщини як територіальній громаді, так і кредитору спадкодавця. Однак, незважаючи на те, хто є суб`єктом такого звернення, спадкове майно у будь-якому випадку переходить у власність територіальної громади.
Натомість, неподання доказів надання банком кредиту і, відповідно, наявності заборгованості за кредитним договором, не входять до предмета доказування в такій категорії справ.
До систематизованого огляду практики Верховного Суду в сфері визнання спадщини відумерлою включені й низку інших правових висновків. Зокрема, щодо суб’єктів, наділених правом звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, зокрема кредиторів спадкодавця та поручителів, а також меж їхнього процесуального інтересу.
Окрему увагу приділено процесуальним питанням розгляду таких справ, включно з вимогами до заяви та доказів, критерієм безспірності вимог, наслідками наявності спору про право та порядком залучення заінтересованих осіб.
Крім того, висвітлено правові позиції щодо можливості апеляційного перегляду рішень про визнання спадщини відумерлою особами, які не брали участі у справі, а також підходи до захисту та відновлення інтересів територіальної громади у випадках відчуження спадкового майна, в тому числі добросовісним набувачам.