Витрати держави, удаваність умов договору та виселення із службового житла — огляд КЦС
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Витрати лікувального закладу на лікування потерпілого від дорожньо-транспортною пригодою не можуть бути відшкодовані за договором обов’язкового страхування страховою компанією.
На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, скасовуючи постанову апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення місцевого суду у справі №308/1463/19, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі прокурор просив стягнути з особи, яку визнано винною у скоєні ДТП, на користь держави майже 38,4 тис. грн. витрат, понесених медичним закладом на лікування потерпілої в цьому ДТП.
Суд першої інстанції позов задовольнив. Проте апеляційний суд уважав, що в разі вчинення ДТП з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, витрати на лікування потерпілого, які поніс заклад охорони здоров'я, має відшкодувати страхова компанія.
Своєю чергою, КЦС зауважив, що договір страхування укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої саме потерпілим унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. А медичний заклад таким потерпілим не є.
Крім цієї справи, до огляду практики КЦС за листопад 2025 року включено низку інших. Так, у спорах, що виникають із питань захисту права власності, звернено увагу на те, що за відсутності заперечень позивача понад 16 років і з огляду на послідовні відчуження помилковий кадастровий номер у договорі не свідчить про недобросовісність набувача та не є підставою для витребування будинку.
У спорах, що виникають із земельних правовідносин, зауважено, що паспорт громадянина України є достатнім документом для підтвердження особи та громадянства при участі в земельних торгах щодо продажу ділянки сільськогосподарського призначення. Вимога організатора торгів подавати додаткові документи для підтвердження громадянства, зокрема довідку ДМС, не передбачена нормами земельного законодавства.
У спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, констатовано, що попередній договір не може визнаватися удаваним у частині окремих його положень, оскільки за змістом ст.235 ЦК удаваність може існувати щодо виду правочину, а не його окремих умов.
У спорах, що виникають із житлових правовідносин, вказано, що виселення зі службового житла, яке не є єдиним місцем проживання для особи чи її сім’ї, не порушує справедливого балансу між суспільним інтересом і правами цієї особи та має легітимну мету.
Щодо застосування норм процесуального права зауважено, що районні ТСК та СП є відокремленими підрозділами та не мають статусу юридичних осіб. Тому справи, в яких відповідачем зазначено таку філію чи представництво, не підлягають розгляду, оскільки відсутня належна сторона, а отже неможливо вирішити цивільний спір.