Чи можна стягнути в дохід держави гроші за виконаним контрактом — ВС

Норма ч.3 ст.228 ЦК не може застосовуватися у випадку порушення суб’єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Такий висновок зробила об’єднана палата Касаційного господарського суду, скасовуючи попередні рішення у справі №922/3456/23 та ухвалюючи нове — про відмову в задоволенні позову, інформує «Закон і Бізнес».

У 2019 році СКП «Харківзеленбуд» провело відкриті торги із закупівлі світильників та освітлюваної арматури. З переможцем було укладено договір на загальну суму 2,37 млн грн.

Пізніше (у 2021 році) АМКУ виявив, що учасники торгів узгоджували свої дії під час підготовки та участі у закупівлі. За це сторони були притягнуті до відповідальності, і це рішення в судовому порядку не оскаржувалося.

У серпні 2023 року прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Аудитслужби про визнання недійсним рішення тендерного комітету та договору про закупівлю товарів на підставі ч.3 ст.228 ЦК, у якому просив стягнути на користь СКП «Харківзеленбуд» 2,37 млн грн., а ці ж кошти стягнути з СКП «Харківзеленбуд» в дохід держави.

Господарський суд позовні вимоги задовольнив повністю, із чим погодився апеляційний госпсуд.

На розгляд ОП КГС було винесене питання, чи підлягає застосуванню до спірних відносин ч.3 ст.228 ЦК, тобто чи є укладений правочин таким, що не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та вчиненим з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за умови вчинення стороною правочину антиконкурентних узгоджених дій.

Об’єднана палата насамперед звернула увагу на невідповідність норми ч.3 ст.228 ЦК загальним засадам цивільного законодавства, її каральний характер, притаманний нормам саме публічного, а не приватного права, Також ОП КГС зазначила, що наявні суттєві логічні невідповідності приписів чч.1, 2 ст.228 ЦК, які встановлюють що нікчемним є правочин який суперечить публічному порядку, але як наслідок передбачають більш м’які наслідки — двосторонню реституцію та ч.3 цієї статті, яка щодо оспорюваного правочину (який порівняно з нікчемним є не очевидно недійсним і відтак має меншу суспільну небезпеку) встановлює в якості наслідків набагато жорсткішу санкцію — стягнення з винної сторони (сторін) майна на користь держави.

Колегія суддів у справі №911/934/23 дійшла висновку про відсутність підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК як норми внутрішнього законодавства, що за своїм змістом створює підстави для непропорційного втручання держави в право власності приватних осіб, що суперечить приписам Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ОП КГС зауважила, що, попри тривалу публічну критику, ч.3 ст.228 ЦК так і не була виключена з ЦК, хоча її аналог у ГК (ст.208) втратив чинність у зв’язку з втратою чинності цим кодексом у цілому в 2025 році. Крім того, питання щодо існування цієї норми наразі знаходиться на вирішенні законодавця (проєкт рекодифікації ЦК) — за таких умов втручання суду у вирішення цього питання не може вважатися доцільним.

Тому об’єднана палата уточнила висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі №911/934/23, від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, а також інших постановах КГС у щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК.

Зокрема, при визначенні підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо).

Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання).

Закон і Бізнес