Перепис обдарованих

Як на суддівському форумі адвокатуру реформували

Одну з перших сесій XIV Судового форуму АПУ його організатори присвятили реформі адвокатури. Онлайн-опитування учасників дало цікавий результат: 100% за те, що реформа потрібна і негайно. Але, як виникають абсолютні консенсуси в таких питаннях?

Тіньові звіти і вимоги

На панелі, присвяченій реформі адвокатури, звучали голоси громадських організацій, експертів проєкту «Право-Justice», представників професійних об’єднань, які давно просувають ідеї модернізації інституту.

Виконавча директорка ГО «Адвокат майбутнього» і співавтор тіньового звіту Дар’я Писаренко наголошувала, що адвокатура потрапила до числа пріоритетних реформ у Дорожній карті з питань верховенства права. І, мовляв, Європейська комісія вже кілька років поспіль фіксує відсутність прогресу. Серед ключових проблем вона називала відкритий формат обрання органів самоврядування, відсутність онлайн-інструментів голосування, недосконалість доступу до професії, непрозорість дисциплінарних процедур і фінансової звітності органів самоврядування та навчальних структур.

Член правління АПУ Денис Бугай представляв резолюцію своєї ГО із трьома паралельними векторами: розширення професійних прав і гарантій адвокатів, посилення незалежності професії та інституту в цілому, а також ратифікацію Конвенції Ради Європи про захист професії адвоката.

У цьому контексті пропонувалися зміни: реформа органів самоврядування, прозорі й конкурентні процедури обрання, регулярність виборів, фінансова прозорість і незалежний аудит, модернізація доступу до професії, ефективна система безперервного навчання, прозора й збалансована дисциплінарна система.

Віцепрезидент АПУ і експерт проєкту «Право-Justice» Іван Городиський зосередився на внутрішньому стані професійної спільноти. Він говорив про втому й апатію після років війни, про байдужість значної частини адвокатів до діяльності органів самоврядування. Звертав увагу на те, що низка проблем (зокрема реагування на порушення адвокатських прав у судах) може вирішуватися внутрішніми рішеннями самих органів без очікування на завершення війни чи додаткові сигнали з Брюсселя.

Без ілюзій

На підтримку чинної моделі адвокатури пролунав лише один голос — заступника відділення АПУ в Рівненській області і представниці цього регіону в Раді адвокатів України Ганни Лазарчук. Вона акцентувала, що дискусію про реформу потрібно вести в реальній, а не уявній рамці. Всі претензії зводяться до 4 блоків: відсутність з’їзду адвокатів, необрання двох членів ВРП, вимога «наблизити» законодавство про адвокатуру до кращих європейських практик та питання дисциплінарних процедур.

Коментуючи ситуацію зі з’їздом, Г.Лазарчук нагадала, що РАУ ще у вересні 2022 року ухвалила рішення про його скликання. Але проведення впирається не в небажання, а в безпеку і процес. На відміну від суддів, які обирають делегатів на внутрішніх зборах у приміщеннях судів, адвокатські конференції мають оголошуватися публічно в ЗМІ за 30 днів із зазначенням дати, часу і місця. Для прифронтових і прикордонних регіонів це створює реальні ризики, про що вже свідчать інциденти на кшталт обстрілу в Сумах.

Друга проблема — математика кворуму: з’їзд є легітимним лише за участі представників щонайменше від 14 регіонів, а сьогодні, за її оцінкою, таку кількість безпечних регіонів набрати неможливо.

Пропозиції перейти на електронне голосування, які активісти називають очевидним рішенням, адвокат назвала відірваними від практики. За її словами, значна частина адвокатів взагалі не мають активованих електронних кабінетів, а державні цифрові інструменти на кшталт «Дії» доступні не всім. До цього додається відсутність спеціального програмного забезпечення для виборчих процедур і банальне питання фінансування: адвокатура існує виключно за рахунок щорічних внесків, не отримує грантів і не має компенсацій від держави на такі технічні проєкти.

Що стосується двох вакантних місць у ВРП, то проблема полягає не в небажанні делегувати своїх представників, а в тому, що без з’їзду органи самоврядування не мають легітимного інструменту виконати цю норму. На рівні настроїв, за її словами, адвокатура зацікавлена в тому, щоб мати своїх представників у ВРП, але впирається в ті самі безпекові й процедурні обмеження.

Найбільше заперечень викликала вимога «привести» законодавство про адвокатуру у відповідність до двох європейських документів кінця ХХ століття. Г.Лазарчук звернула увагу, що один із них ухвалений у 1977 році, інший — у 1998-му, тоді як український закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» діє з 2012 року і має позитивний висновок Венеціанської комісії про відповідність європейським стандартам, включно з тими актами, на які посилається Дорожня карта. У такій оптиці вимога нібито «дотягнутися» до давно врахованих документів виглядає як наслідок слабкого орієнтування авторів дорожньої карти в українському законодавстві. А справжнім кроком до оновлення, на думку адвоката, має стати ратифікація Україною Конвенції Ради Європи про захист професії адвоката.

У блоці про дисциплінарні процедури адвокат описала постійну внутрішню роботу Ради адвокатів над регламентами КДКА та ВКДКА і як останній приклад навела впровадження нового інформаційного сервісу. За її словами, тепер і адвокат, щодо якого подано скаргу, і скаржник отримують онлайн-доступ до всіх матеріалів дисциплінарної справи, що має посилювати прозорість розгляду.

На питання модераторки про те, чи не опинилася адвокатура в глухому куті й чи варто просто чекати завершення війни, Г.Лазарчук відповіла без ілюзій: ситуація болюча і для самих органів самоврядування, де чимало людей давно хотіли б передати повноваження наступникам. На її погляд, вибір обмежується двома опціями: або пасивно чекати невизначеного «після війни», або готувати зміни до законодавства, які дозволять модернізувати процедури з урахуванням безпекових реалій. І робити це, підкреслила вона, можна лише в стійкому діалозі з усією адвокатською спільнотою.

Безкоштовний день правосуддя

Паралельно з дискусією організатори запустили онлайн-опитування, результатами якого став ефектний результат: 100% учасників вважають, що реформа адвокатури потрібна негайно. Формально це виглядало як одностайна позиція «правничої спільноти». Але хто вони, судді, адвокати, правоохоронці, державні службовці?

У робочий четвер на заході в залі зібралися наймудріші представники третьої гілки влади: Голова Верховного Суду, члени ВРП, члени ВККС, судді з різних регіонів. (Наприклад, як повідомляв «ЗіБ», член ВРП Роман Маселко заради цього дочасно залишив засідання Ради, чим поставив під загрозу наявність кворуму під час розгляду скарг суддів).

Якщо поглянути на це суто з практичного боку, їхня участь у приватному заході громадської організації означає, що в цей день не відбувалися судові засідання, не ухвалювалися рішення у справах сторін. Але ж ці особи отримують винагороду з державного бюджету і основна функція служителів Феміди — здійснення правосуддя та забезпечення роботи судової системи.

Тож постають процедурні питання: в якому статусі судді були відсутні на роботі: відрядження, відпустка, інша форма, передбачена законом? Чи фіксувався цей день в їхній офіційній зайнятості? У списках учасників форуму вони точно реєструвалися. Хто саме і з яких коштів забезпечив для них пільгову участь у заході, порівняно з іншими категоріями учасників?

Так, для суддів участь у форумі за доброю традицією зробили безкоштовною. Тоді як загальні умови для пересічних адвокатів — близько 4000 грн. Це, між іншим, перевищує розмір річного внеску на потреби адвокатського самоврядування, що складає 3028 грн. Іншими словами, один день можливостей неформального спілкування із суддями коштує адвокатам дорожче, ніж увесь рік членства в Національній асоціації адвокатів України!

А з боку суддів участь у заході, за який платять адвокати, і водночас обговорення моделі майбутньої адвокатури — епізод, який викликає запитання щодо «етичної оптики» такої взаємодії. Кодекс суддівської етики вимагає не лише уникати реального конфлікту інтересів, а й запобігати ситуаціям, які створюють його видимість. Судді щодня розглядають справи за участю адвокатів. І коли перших запрошують безкоштовно на захід, який оплачують другі, чи не виглядає це як отримання якоїсь вигоди? І коли на цьому самому майданчику обговорюється, як саме потрібно реформувати адвокатуру, виникає ще одне питання: чи не отримаємо ми через певний час аргумент, що судова спільнота підтримує саме модель реформування, запропоновану приймаючою стороною?

Реформа незалежності

Чи означає це, що адвокати не хочуть реформ? Ні. Будь-хто, хто працює в професії, бачить проблеми. Але є принциповий момент: реформа адвокатури має бути результатом усвідомленого вибору адвокатської спільноти, а не арбітражем суддівського корпусу чи технічних проєктів, які працюють за грантовими логіками й своїми внутрішніми KPI.

Контрапунктом до київського форуму став Париж. Напередодні, 26 листопада, в рамках заходів Ради адвокатів і правничих товариств Європи (CCBE) відбулося засідання PECO-комітету, де обговорювали ситуацію з українською адвокатурою. Там озвучили те, про що в Україні часто говорять пошепки: технічний проєкт ЄС «Право-Justice» підмінює офіційну адвокатуру громадськими організаціями зі співзвучними назвами, які не є Національною асоціацією адвокатів України, але за кордоном подаються як представники Ukrainian Bar Association.

І новообраний президент CCBE Роман Завршек прямо назвав таку практику неприпустимою мімікрією і закликав НААУ звернутися до суду, щоб заборонити використання подібних назв. А представниця французької делегації, яка вже стикалася з тим, що її водили Україною «повз» офіційну адвокатуру, також висловила обурення: говорити про адвокатуру без участі НААУ — неприйнятно.

Тож чи не перетворюється сьогоднішнє обговорення реформи адвокатури на зручний інструмент для тих, кому давно не подобається незалежність адвокатської позиції в суді? Коли судді голосують за «нагальну реформу адвокатури», хотілося б розуміти, про яку саме реформу йдеться: про посилення гарантій і самоврядування чи про створення більш контрольованої, комфортної для суду адвокатури?

Ці питання потребують відповіді не лише в професійних колах. На них мають відреагувати ВРП, ВККС, Рада суддів. Громадськість має право знати, як використовують свій робочий час посадові особи, що утримуються коштом платників податків, і в яких умовах формуються «консенсусні» позиції щодо майбутнього такого важливого інституту, як адвокатура.

Закон і Бізнес