Штрафи за несвоєчасну реєстрацію ПН/РК визнані конституційними, але із застереженням — рішення КС

Коли йдеться про санкції, які по суті прирівняні до кримінальних покарань, законодавче регулювання має забезпечити платнику дотримання конституційних принципів індивідуалізації юридичної відповідальності та презумпції невинуватості.

На це звернув увагу другий сенат Конституційного Суду в рішенні від 26.11.2025 №5-р(ІІ)/2025 щодо конституційності приписів п.120¹.1 ст.120¹ Податкового кодексу (зі змінами, внесеними законом від 9.11.2017 №2198-VIII), інформує «Закон і Бізнес».

У конституційній скарзі представництво «АНДРІТЗ ГАЙДРО ГмбХ» наголошувало на надмірності встановлених штрафів за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунків коригування в ЄРПН, що порушує принцип верховенства права, зокрема, такі його складові, як справедливість, пропорційність та співмірність. Також представництво звертало увагу, що непропорційними штрафними санкціями порушується конституційне право на власність, а оспорювані приписи є проявом втручання в мирне володіння власним майном.

У рішенні КС №5-р(ІІ)/2025, з одного боку, зазначено, що оспорювані приписи є такими, що відповідають Конституції. Адже, «установлюючи законом відповідні санкції за податкові правопорушення, законодавець має широку свободу розсуду, що водночас має відповідати конституційним принципам».

Досліджуючи правомірність мети оспорюваного припису ПК, Суд зазначив, що запровадження фінансової відповідальності за порушення граничного строку реєстрації ПН та/або РК спрямоване на захист економічної безпеки України у спосіб забезпечення законності у здійсненні електронного адміністрування ПДВ. І це є домірним засобом утручання в право власності у взаємозв’язку з правом на підприємницьку діяльність, що її не заборонено законом та відповідає критерію потрібності в демократичному суспільстві.

З іншого боку, КС указав, що оспорюваний припис ПК допускає застосування значних розмірів штрафів, і його метою є не грошова компенсація за завдану шкоду, а покарання й запобігання повторному вчиненню правопорушень. Отже, така санкція може бути визнана співмірною з кримінальним покаранням.

Відповідно, під час застосування таких санкцій вирішальним є встановлення законодавцем обов’язку для правозастосовного органу довести вину суб’єкта, якого притягують до юридичної відповідальності. У цьому випадку форма (ступінь) вини є однією з тих обставин, яку мають врахувати і контролюючий орган, і суд під час дослідження всіх фактичних і юридичних аспектів справи.

КС зазначив, що законодавець поступово запроваджує вину суб’єкта як елемент складу податкового правопорушення. Й відповідно до низки приписів ПК, потрібною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи. Однак, це не поширюються на оспорюваний припис кодексу.

Тому Суд виснував, що абз.2 п.120¹.1 ст.120¹ ПК в посутньому зв'язку з абз.1 цього пункту є конституційним. Однак, у тих випадках, коли йдеться про санкції, які по суті прирівняні до кримінальних покарань, законодавче регулювання має забезпечити платнику податків дотримання конституційних принципів індивідуалізації юридичної відповідальності та презумпції невинуватості, передбачених стст.61, 62 Основного Закону.

Закон і Бізнес