ВП ВС переглянула свою позицію щодо ототожнення строків звернення до нотаріуса і суду
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Позовна давність є виключно інститутом судового захисту порушених прав або інтересів та не може застосовуватися до позасудових способів захисту цивільних прав.
Такого висновку дійшла Велика палата ВС, переглянувши за виключними обставинами та скасувавши власну постанову від 2.07.2019 у справі №916/3006/17, інформує «Закон і Бізнес».
Спір у цій справі виник у 2016 році, коли банк звернувся із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави. Через рік банк направив товариству ще одну вимогу про погашення заборгованості за кредитом та попередив про намір звернути стягнення на предмет іпотеки «в будь-який спосіб, передбачений іпотечним договором та ст.33 закону «Про іпотеку». Й нотаріус вчинив виконавчий напис, відповідно до якого з метою погашення частини заборгованості ТОВ «Укркава» перед банком звернув стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності боржнику.
ТОВ, своєю чергою, звернувся із позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Й суди попередніх інстанцій визнали його таким.
Однак, ВП ВС скасувала ці рішення й у позові відмовила.
ЄСПЛ у рішенні від 6.02.2025 у справі «ТОВ «Укркава» проти України» зауважив, що «основною причиною, наведеною ВП ВС, була різниця строків ініціювання цивільних проваджень згідно з відповідним цивільним законодавством та строків звернення за вчиненням виконавчого напису згідно із законом «Про нотаріат» і на цій підставі бажаний однаковий підхід. ВП ВС не згадала будь-які серйозні несприятливі наслідки, які виникнули, незважаючи на існування різних строків протягом понад двох десятиліть, для обґрунтування такої радикальної зміни тлумачення, як оскаржуване у цій справі. Насправді її позиція не вбачається такою, яку одностайно або переважно підтримала більшість науковців у галузі права. ВС також не розглянув наслідки свого нового тлумачення щодо існуючих ситуацій і, таким чином, юридичної визначеності».
Тепер ВП ВС погодилася, що тоді ототожнила строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису зі строком позовної давності. Хоча «сама природа позовної давності полягає в тому, що протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на захист свого порушеного цивільного права саме судом».
Тож після спливу встановлених у ст.88 закону «Про нотаріат» строків вчинення виконавчого напису нотаріуса стягувач може захистити своє порушене право та/ або інтерес у суді.