На процесуальні та інституційні вади у взаємодії між КС та ВС звернув увагу суддя ВС
Дмитро Гудима висловив переконання, що відновлені «Конституційні діалоги» можуть бути одним із майданчиків для міжінституційної комунікації КС і ВС.
Важливо поглиблювати міжінституційний діалог, оскільки існують певні недоліки в комунікації та взаємодії між КС та ВС, які можна поділити на процесуальні і власне інституційні.
На цьому наголосив суддя Касаційного цивільного суду Дмитро Гудима під час науково-практичного заходу «Діалоги в Конституційному Суді України», організованого з нагоди 29-ї річниці створення КС, інформує «Закон і Бізнес».
Зокрема, Д.Гудима звернув увагу на певну «конкуренцію» між повноваженнями КС і ВС, а також між їхніми рішеннями. Адже з одного боку, безпосереднє повноваження КС — вирішувати питання про відповідність норм певних актів Конституції. З іншого боку, загальні суди так само можуть виявляти невідповідність норм законів та інших актів Основному Закону і зобов’язані в таких випадках застосовувати норми Конституці. Таким чином, загальні суди, як і КС, здійснюють перевірку норм актів (до того ж усіх, без обмеження певними групами) на відповідність Конституції.
Другий момент — тлумачення норм законодавства. Адже, вирішуючи питання про конституційність норм та офіційне тлумачення Конституції, КС часом заглиблюється в законодавство й, очевидно, не може уникнути певної інтерпретації законодавчих норм. Хоча забезпечення єдності і сталості судової практики, яка неможлива без єдності тлумачення норм, — це прерогатива ВС.
Також суддя КЦС указав на відсутність ефективного механізму виконання рішень КС, оскільки наявні процедури перегляду судових рішень за виключними обставинами, зокрема у зв’язку з ухваленням рішення КС про неконституційність певної норми, — недостатні.
Зокрема, Д.Гудима навів постанову КЦС від 17.01.2025 у справі №343/1869/23. За її обставинами, вчительку ліцею звільнили з роботи в червні 2022 року через закінчення строкового трудового договору, укладення якого було обов’язковим відповідно до абз.3 ч.2 ст.22 закону «Про повну загальну середню освіту». У серпні 2023 року вона оскаржила наказ про звільнення, зокрема, посилаючись на рішення КС від 7.02.2023 №1-р/2023, яким цю норму закону визнано неконституційною.
Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позову, вказавши, що положення, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення КС. Отже, на час звільнення позивачки відповідна норма була чинною.
КЦС скасував попередні рішення, зазначивши, що пряма (перспективна) дія рішення КС стосується насамперед порядку виконання цього рішення. Тому з огляду на імперативні приписи процесуальних норм, суд не застосовує положення нормативно-правового акта, які суперечать Конституції, якщо норма визнана неконституційною. Навіть якщо спір виник до ухвалення відповідного рішення КС.
Також Д.Гудима зауважив, що ще одним аспектом процесуальних вад у взаємодії КС із ВС є межі розгляду конституційних скарг. Адже ВС виходить із єдності процесу, яка полягає, в тому числі, в єдності аргументів учасників справи впродовж її розгляду в усіх інстанціях. Тому, на думку судді КЦС, коли надалі особа звертається до КС, її аргументи в конституційній скарзі також не повинні виходити за межі заявлених у справі, яку розглядав ВС.
Аналогічно складним для сприйняття загальними судами може бути вихід КС за межі доводів конституційних скарг. Причина в тому, що наслідком визнання неконституційною норми, яку застосували загальні суди, на підставі аргументів, яких вони не аналізували через відсутність таких, буде скасування відповідних рішень.
Стосовно інституційних недоліків, Д.Гудима відзначив кроки до їхнього подолання, які зробив КС. Так, у рішенні від 22.06.2022 №6-р(II)/2022 КС наголосив, що забезпечення сталості та єдності судової практики є основоположною функцією ВС (ч.1 ст.36 закону «Про судоустрій і статус суддів»), яку не може здійснювати інший орган державної влади, зокрема КС.