Як розмежовуються «право вимоги», «цесія» та «договір про відступлення права вимоги» — ВП ВС

Відступленням права вимоги (цесією) є сам факт заміни особи в зобов’язанні. Цесія є не окремим самостійним договором, а правовим наслідком укладення договору про відступлення права вимоги.

На цьому наголосила Велика палата Верховного Суду, скасовуючи попередні рішення у справі №369/13444/20, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі особа звернувся до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі його правонаступником.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні поданої заяви, пославшись на те, що відступлення права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правового договору законодавством не визначено.

Натомість, на переконання Касаційного цивільного суду, заборони відступати право вимоги, яке виникло на підставі договору чи з іншої підстави, визначеної ст.11 ЦК, та трансформувалося у зобов’язання за рішенням суду, закон не містить, а тому такий договір не суперечить закону та відповідає загальним засадам цивільного законодавства, зокрема щодо свободи договору (стст.3, 6 ЦК). Тому КЦС передав справу на розгляд ВП ВС для відступу від раніше викладених правових висновків ВСУ та КГС.

ВП ВС зазначила, що вирішення судом спору про стягнення коштів за договором не змінює природи зобов’язання та підстав виникнення відповідного боргу. Таке рішення не змінює обсягу прав та обов’язків сторін зобов’язання, а лише підтверджує їх наявність та надає можливість примусового виконання цивільного зобов’язання у процедурах виконавчого провадження.

Договір відступлення права вимоги кредитор може укласти і після ухвалення судового рішення, що має наслідком заміну сторони у матеріальних правовідносинах. Права кредитора у зобов’язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором.

Водночас, ВП ВС зауважила: якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин, тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов’язанні не переходять до набувача. Відповідно суд повинен надати оцінку саме наявності у кредитора права вимоги та його чинності (неприпинення) на момент подання заяви про заміну стягувача у виконавчому листі.

Також ВП ВС зазначила, що, на відміну від перевірки дійсності та чинності самої вимоги, оцінка договору відступлення прав вимоги на предмет суперечності приписам законодавства під час вирішення судом заяви про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача у виконавчому листі, сторони у справі) є обмеженою та має узгоджуватися з презумпцією правомірності правочину, закріпленою в ст.204 ЦК.

Крім того, Велика палата наголосила, що під час розгляду відповідної заяви суд не може виходити за межі вирішуваного процесуального питання та констатувати (встановлювати) недійсність договору відступлення прав вимоги, який не є нікчемним (недійсним згідно з приписом закону) або не визнаний судом недійсним за наслідками вирішення відповідного спору. Проте, суд повинен дослідити, чи не встановлено законом або договором заборони на відступлення права вимоги у конкретних правовідносинах.

Закон і Бізнес