Коли банк не може вимагати повернення кредиту, використаного шахраями — ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Сам по собі факт коректного введення вихідних даних для ініціювання банківської операції не може достовірно підтверджувати вину клієнта в несанкціонованій операції з платіжною карткою.
На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції у справі №490/7829/23, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі АТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом про стягнення заборгованості за кредитом.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково — в частині стягнення 4732,86 грн., зазначивши, що банк надав лише часткові докази заборгованості за тілом кредиту, але підстав для стягнення процентів за цим договором суд не встановив. Також суд врахував, що значна сума (понад 69 тис. грн.) була списана з рахунку відповідача у травні 2022 року в результаті несанкціонованої операції. Банк не довів, що це сталося з вини відповідача, натомість останній своєчасно повідомив про інцидент і правоохоронні органи, і банк.
Апеляційний суд це рішення змінив, стягнувши з відповідача заборгованість за основною сумою кредиту в загальному розмірі понад 68 тис. грн., з огляду на подані докази, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції (йдеться про запис розмови з оператором «гарячої лінії», в якій відповідач підтвердив, що сам передав пароль від електронного кабінету).
Своєю черго, КЦС погодився із доводами відповідача про недоведеність банком факту сприяння ним несанкціонованому списанню коштів. Адже за відсутності належних і допустимих доказів сумніви й припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною в таких цивільних відносинах.
Також КЦС нагадав, що саме банк мав подати і саме до суду першої інстанції беззаперечні докази сприяння відповідачем незаконному використанню ІПН або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції. Крім того, звернув увагу на те, що банк у суді апеляційної інстанції посилався на обставини та докази, існування яких заперечував у суді першої інстанції (запис розмови з оператором — Прим.ред.), що не відповідає засадам справедливості та добросовісності й забороні суперечливої поведінки.
Тому КЦС установив недобросовісність процесуальної поведінки позивача й те, що апеляційний суд з порушенням норм процесуального права взяв до уваги і поклав в основу рішення нові докази, що є порушенням процедури повного розкриття доказів (discovery).