Незвичні пам’ятки сьогодні відчинять двері для всіх у Німеччині
Вежа Ейнштейна, розташована на пагорбі Телеграфенберг у Потсдамі, створювалася як обсерваторія для перевірки теорії відносності.
Сьогодні, 14 вересня, у Німеччині відзначать День відкритих пам’яток. Любителі архітектури та історії зможуть безкоштовно відвідати тисячі визначних пам’яток, серед них — і досить незвичні.
Річ у тім, що до пам’ятних об’єктів у ФРН належать не лише ратуші, палаци та собори, а й фабрики, мости, стадіони, шахти, житлові будинки та інші унікальні історичні споруди, пише «Закон і Бізнес».
Багато з них у звичайні дні закриті для екскурсій. Але в День відкритих пам’яток, який проводиться під патронажем Німецького фонду охорони пам’яток, доступні й вони.
Серед них DW виокремлює одну з найнезвичайніших будівель — вежу Ейнштейна. Побудована у 1920-ті роки за проектом архітектора Еріха Мендельсона, вона стала символом архітектурного експресіонізму.
У вестибюлі, неподалік входу до будівлі обсерваторії, на постаменті виставлено бронзове погруддя Альберта Ейнштейна. В 1933 після приходу до влади націонал-соціалістів скульптуру розпорядилися відправити на переплавку. Тоді на місці погруддя лежав камінь як символ прихованого протистояння («один камінь» німецькою — «ein Stein»). Ця традиція збереглася й донині.
Інша вежа, що розташована в Дуйсбурзі на березі Рейну, колись була зерносховищем, а сьогодні зберігає пам’ять про 1200 років історії Північного Рейну — Вестфалії. У 76-метровій споруді на 22 поверхах зібрано мільйони документів — від середньовічних грамот до сучасних цифрових файлів.
Особливе місце посідають документи, врятовані після загибелі архівного судна у 1945 році. Обгорілі та намоклі папки досі проходять реставрацію, залишаючись символом стійкості пам’яті. З архівом можна працювати: сюди приходять історики, журналісти та нащадки тих, чиї долі відображені в документах.
Одне з похмурих місць пам’яті — в’язниця Баутцен II. Вона відкрилася в 1906 році як слідчий ізолятор і впродовж ХХ сторіччя встигла послужити різній владі. Будівля у стилі цегляного неокласицизму з елементами модерну стала взірцем суворої симетрії та масивності.
Засуджений із зали суду через підземні коридори одразу потрапляв до камер, а сама структура будівлі втілювала ідею контролю. Усередині збереглися оригінальні камери та коридори початку XX століття: вузькі довгі блоки, ґратчасті двері, система спостереження з коридорними осями, що нагадує паноптикум. Експозиції показують умови утримання та історії людей, які пройшли через ці стіни.