Неможливість подати апеляцію, аби повернути арештовані речові докази, оцінить КС — подання Пленуму ВС
Олександр Марчук наголосив, що існуюче обмеження на апеляцію в даному випадку не узгоджується із низкою статей Конституції.
Заборона на апеляційне оскарження під час досудового розслідування ухвали слідчого судді про арешт речових доказів, не узгоджується із Конституцією та конвенційними гарантіями.
З огляду на це, Пленум Верховного Суду вирішив звернутися до Конституційного Суду із поданням щодо неконституційності стст.309, 392 КПК про заборону апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, суду, постановлених у порядку п.2 ч.6 ст.100 КПК, інформує «Закон і Бізнес».
Як доповів голова Касаційного кримінального суду Олександр Марчук, ст.55 Конституції гарантує не лише право на звернення до суду, а й передбачає виправлення помилки суду першої інстанції шляхом апеляційного оскарження.
Натомість у справі, в якій колегія суддів зробила висновок про невідповідність Конституції встановлених обмежень на подання апеляції, досудове провадження триває з 2016 року, й жодній особі не було повідомлено про підозру. Водночас, власник майна, яке було вилучено як речові докази, не може оскаржити відповідну ухвалу, оскільки справа не передана до суду.
Як зазначила колегія суддів, за рішенням слідчих суддів щодо припинення права власності необхідний своєчасний судовий контроль, а не лише постфактум, коли майно вже буде реалізовано.
Тож, як зазначив О.Марчук, у поданні звертається увага на те, що заборона на оскарження таких ухвал суперечить ч.2 ст.3, ч.1 ст.8, ч.22, чч.1, 2 ст.41, ч.1 ст.55, п.8 ч.1 ст.129 Конституції.
Натомість Голова ВС Станіслав Кравченко зауважив, що обмеження на оскарження в даному разі пов’язане із динамічністю слідства, яке має стислі строки. «Я розумію, що можуть бути зловживання, але це має вирішуватися в іншій площині», — зазначив він, закликавши голосувати проти звернення до КС.
При цьому, як зверталася увага підчас обговорення, в цій конкретній справі слідчий суддя виніс рішення про примусову реалізацію майна, як такого, що швидко псується, за два місяці до закінчення строків. Хоча йшлося про бурштин, який навіть теоретично не можна віднести до такої категорії. Тим більше, як зауважив Сергій Фомін, наразі строки досудового розслідування без пред’явлення підозри жодній особі взагалі не обмежені. Тому, залишаючи такі ухвали без апеляційного оскарження, є невиправданим втручанням у право власності особи, що захищається ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Урешті-решт, із цим погодилася більшість учасників Пленуму ВС: 78 підтримали направлення подання до КС, а 29 проголосували проти.