Як встановити факт ухилення сторони від нотаріального посвідчення договору — ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Саме обставини щодо неявки відповідача без повідомлення причин до нотаріуса на визначені час та місце могли б засвідчувати ухилення від нотаріального посвідчення договору.
На це звернув увагу Касаційний господарський суд, залишаючи без змін попередні рішення у справі №916/5389/24, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі ТОВ «Драйв» звернулося з позовом до департаменту комунальної власності Одеської міської ради, в якому просило визнати дійсним додатковий договір до договору оренди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем навмисно протягом тривалого часу ігнорувалися вимоги законодавства щодо необхідності нотаріального посвідчення додаткового договору для того, щоб у подальшому в межах іншої справи у судовому порядку вимагати виселення товариства з орендованого приміщення.
Господарський суд, з яким погодилася апеляційна інстанція, в позові відмовив, зокрема, через те, що наразі не втрачена можливість нотаріального посвідчення додаткового договору, оскільки сторони вправі звернутись до нотаріуса, який посвідчив договір, або, в разі його відсутності, до будь-якого іншого нотаріуса за вчиненням відповідної нотаріальної дії.
Своєю чергою, КГС нагадав, що саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір не може бути підставою для застосування ч.2 ст.220 ЦК, про що також зазначено у постанові Верховного Суду України від 6.09.2017 (провадження №6-1288цс17), постановах ВС від 25.06.2018 у справі №922/2981/16, від 18.08.2021 у справі №904/5868/18 (904/1983/20).
КГС зауважив, що доводи скаржника стосовно того, що для застосування ч.2 ст.220 ЦК суд повинен лише встановити факт ухилення сторони договору від його нотаріального посвідчення, є слушними, втім не тягнуть за собою скасування рішень у цій справі, оскільки небажання сторони нотаріально посвідчувати договір через відсутність реагування на листи з проханням організувати відповідну процедуру (бездіяльність), не є тотожним конкретним діям по ухиленню від нотаріального посвідчення останнього.
Так, суди не встановили обставин саме вчинення відповідачем дій по ухиленню від нотаріального посвідчення спірного договору, позаяк ними не встановлено інших обставин, ніж направлення позивачем відповідачу листів з пропозиціями посвідчити зміни до договору в нотаріуса, відсутність реагування на які (бездіяльність) може лише свідчити про небажання укласти договір.
Втім, конкретних обставин саме ухилення від нотаріального посвідчення договору в певного нотаріуса в запропонований позивачем час судами не встановлено, оскільки відповідачем такого не доведено.
Позивач не доводив, а суди не встановили обставин того, що організувати процедуру нотаріального посвідчення додаткового договору і лише у певного нотаріуса було обов’язком саме відповідача в силу вимог закону або договору, та що позивач, відповідно, враховуючи доведення ним обставин небажання відповідача нотаріально посвідчити додаткову угоду (протягом 2017—2019 рр., коли відповідні заяви надсилались відповідачу та залишались без реагування), був позбавлений можливості самостійно звернутись до нотаріуса (зокрема того, який посвідчував договір оренди) за нотаріальним посвідченням спірного договору та запросити відповідача на визначені обраним ним нотаріусом час та місце вчинення нотаріальних дій.