Чим грабіж відрізняється від примушування, нагадав ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
При вчиненні примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань винний не посягає на чуже майно, не вимагає від потерпілого вчинення інших дій майнового характеру, які останній не зобов’язаний вчиняти.
З огляду на це, Касаційний кримінальний суд констатував помилковість кваліфікації дій обвинуваченого у справі №953/6587/22 за ч.1 ст.355 КК, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі вироком суду особу засуджено за ч.1 ст.355 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік та звільнено від відбування покарання з іспитовим строком два роки. Ухвалою апеляційного суду цей вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор наголошував на помилковій перекваліфікації дії обвинуваченого з ч.4 ст.186 КК на ч.1 ст.355 КК. Адже, особа, маючи умисе на примушування до виконання грошового зобов’язання в сумі 1500 грн. перед його товаришем, забрав із рук потерпілого телефон «Iphone-XR», вартістю понад 12,7 тис. грн., який у подальшому передав товаришу з метою примусити потерпілого повернути борг в обмін на телефон.
Скасовуючи ухвалу апеляційного суду, ККС зазначив, що об’єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст.355 КК, виражається у примушуванні до виконання або невиконання цивільно-правових зобов’язань (договір, правочин або інше цивільно-правове зобов'язання).
При цьмоу, зміст примушування складають дві взаємопов’язані дії: (1) вимога виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов'язання та (2) погроза застосувати насильство, пошкодити чи знищити майно.
Водночас, ККС нагадав, що при вчиненні цього злочину посягання на власність відсутнє, більше того, винний шляхом примушування може прагнути поновити порушені з вини потерпілого відносини власності. Таким чином, вимога при вчиненні злочину, передбаченого ст.355 КК, може мати правомірний характер (до прикладу, постанови ККС у справах №№51-157 км 21 та 51-8001 км 18).
Проте у цій справі суд апеляційної інстанції проігнорував те, що ст.355 КК не передбачає такого способу вчинення злочину як вилучення чужого майна, задля спонукання потерпілого виконати цивільно-правове зобов’язання. Натомість судами чітко встановлено, що обвинувачений забрав з рук потерпілого належний йому мобільний телефон, тобто вчинив активні дії щодо вилучення майна, вартість якого майже в 10 разів перевищує розмір зобов’язання.
Тому ККС констатував, що між встановленими судами фактичними обставинами та їх юридичною оцінкою існують суперечності, що є неприпустимим в судовому рішенні.