Коли діти повинні платити аліменти непрацездатним батькам — Рівненський АС
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Право батьків на утримання дітьми виникає за умов непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина.
На це звернув увагу Рівненський апеляційний суд, переглядаючи справу №569/5826/23 і частково задовольняючи позов про стягнення із синів аліментів на утримання непрацездатного батька, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі місцевий суд відмовив у задоволенні позову про стягнення із синів аліментів на утримання непрацездатного батька та додаткових витрат на лікування. Водночас, зустрічний позов сина задоволено та звільнено останнього від обов’язку утримання батька.
Як зазначив Рівненський АС, позивач за первісним позовом є особою з інвалідністю та через захворювання є безробітним, оскільки не може належно виконувати трудові обов’язки. Він отримує пенсію з інвалідності та потребує постійного медичного спостереження, стаціонарного й санаторно-курортного лікування, проведення інших процедур для підтримання здоров’я.
Статтею 51 Конституції передбачено, що повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги (ч.1 ст.202 Сімейного кодексу). Дочка, син, крім сплати аліментів, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою або немічністю (ч.1 ст.203 СК).
Звільнення від обов’язку утримувати матір, батька та обов’язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків, що передбачено ч.1 ст.204 СК.
Батьки позивача у цій справі є пенсіонерами, інших дітей він не має, батьківських прав відносно них не позбавлявся. Обставин, які б слугували підставами для звільнення синів позивача за первісним позовом від обов’язку утримувати батька апеляційний суд не встановив.
Водночас, наявність між батьками судового спору щодо аліментів на утримання дітей, у розумінні ст.204 СК, не свідчить про ухилення позивачем від виконання своїх батьківських обов’язків. Більше того, станом на час подання цього позову в позивача відсутня заборгованість зі сплати аліментів на утримання синів, а коли вона була наявна, то її сукупний розмір не перевищував суму платежів за три роки.
За таких обставин, апеляційний суд констатував, що відповідачі за первісним позовом зобов’язані утримувати свого батька відповідно до положень ч.1 ст.202 СК. Але суд першої інстанції не звернув на це належної уваги.
Визначаючи розмір аліментів — по 1/8 частині з усіх видів їх заробітку (доходу) щомісячно і довічно — колегія суддів Рівненського АС врахувала встановлені у справі обставини, матеріальне та сімейне становище позивача, вид і розмір його доходу, непрацездатність та його потребу у матеріальній допомозі щодо забезпечення достатнього життєвого рівня й необхідних умов для існування, отримання вчасної медичної допомоги, інших витрат, які не покриваються отримуваною ним пенсією.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачі не можуть надавати матеріальну допомогу батькові, матеріали справи не містять.
Разом з тим, апеляційний суд відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з відповідачів додаткових витрат, пов’язаних із необхідністю лікування, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про їх дохід.
Також суд апеляційної інстанції постановив відмовити у задоволенні зустрічного позову відповідачів про їх звільнення від обов’язку утримувати непрацездатного батька.