На наслідки неоформлення прав на ділянку, отриману в спадщину, вказав ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Для підтвердження прав спадкоємців на ділянку, надану до введення в дію ЗК УРСР 1990 року необхідно довести, що на момент відкриття спадщини право власності або користування було належним чином оформлене спадкодавцем.
На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій у справі №569/13445/20, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справ особи звернулися з позовом до Рівненської міської ради та двох осіб про визнання недійсним державного акту про право власності на землю, визнання недійсним договору дарування ділянки, скасування рішень та витребування земельної ділянки. Вказували, що у власності відповідача перебуває ділянка, площею 0,1038 га, яка сформована за рахунок присадибної ділянки, що перебувала в користуванні їхньої родини із 1955 року та яка після смерті голови колгоспного двору залишилася в користуванні позивачок і міською радою не вилучалася.
Суди попередніх інстанцій у позові відмовили, посилаючись на те, що позивачки не підтвердили належними та допустимими доказами факту оформлення в установленому законом порядку членами колишнього колгоспного двору права власності чи права користування на ділянку, не надали доказів, які б доводили, що спірна ділянка входила до спадкової маси.
КЦС погодився з висновками, зазначивши, що п.5 постанови ВР УРСР від 18.12.1990 «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» передбачає, що громадяни, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію ЗК, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.
У п.7 розд. Х «Перехідні положення» ЗК зазначено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, ділянки в розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
З огляду на це, КЦС дійшов висновку, що відсутні правові підстави для визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування про відведення та передачу у власність відповідача ділянки, оскільки позивачки не довели факту оформлення права власності чи користування на спірну ділянку, не надали доказів, що ділянка була об’єктом спадкування, та не довели незаконності набуття відповідачем права власності на таку ділянку.