Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Покликання податкового органу на ненадання запитуваних пояснень та їхніх документальних підтверджень щодо предмета перевірки не надає контрольному органу права складати висновки на підставі припущень.
На це звернув увагу Касаційний адміністративний суд, залишаючи без змін попередні рішення у справі №812/726/15, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі ФОП звернувся із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ, податку на доходи фізичних осіб, податку на прибуток.
Податковий орган указав на ознаки того, що платник незаконно організував функціонування Інтернет-мережі «Інфоком», надаючи платні послуги доступу до Інтернету без реєстрації як оператора або провайдера телекомунікацій.
На переконання платника, для такого висновку контрольний орган не мав жодних матеріалів, документів та відомостей, отриманих у порядку та спосіб, установлений Податковим кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на податкові органи.
КАС зазначив, що ППР є неправомірними, якщо розрахунок сум, отриманих платником, не зазначено ні в акті податкової перевірки, ні у висновку спеціаліста (який водночас не є експертом у розумінні ст.84 ПК); не вказано, від кого та за які господарські операції було отримано відповідні суми. Висновки податкового органу засновано лише на припущеннях правоохоронного органу, не підтверджених в органах судової влади.
Тож касаційний суд наголосив, що не можна відобразити в акті податкової перевірки необґрунтовані дані, а також суб’єктивні припущення, які не мають підтверджених доказів, щодо дій посадових осіб суб’єкта господарювання (наприклад, «приховування об’єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення» тощо).
Крім цієї справи, в огляд практики КАС щодо оподаткування постачальників електронних комунікаційних послуг на спрощеній системі оподаткування включені низка інших. Зокрема, щодо можливості перебування провайдерів на спрощеній системі оподаткування, процедури проведення податкових перевірок, забезпечення позову та процесуальних питань тощо.
Серед іншого, КАС зазначив, що надходження коштів як оплати за послуги від мережевих клієнтів не може бути неспростовним доказом того, що це були саме телекомунікаційні послуги.
Водночас, суб’єкти господарювання, які здійснюють, зокрема, діяльність з надання послуг зв’язку, які потребують ліцензування, не можуть бути платниками єдиного податку.