Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Перебіг позовної давності — це об’єктивний процес, який не залежить від складання розписки «заднім числом» про визнання боргу після її спливу.
На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, переглядаючи справу №461/4634/19, інформує «Закон і Бізнес».
Під час розгляду цієї справи сам позивач і в позовній заяві, і в поясненнях у суді першої інстанції вказав, що за усною домовленістю фактично передав відповідачу у 2012 і 2013 роках на строк до 31.12.2013 $70 тис., з яких непогашеними залишилися $60 тис. Крім того, визнав, що через сплив позовної давності просив відповідача датувати розписку «заднім числом» — 8.11.2016, хоча реальною датою її складання було 2.11.2017. За словами позивача, розписка слугувала фіксацією позикових відносин, які виникли у 2012 і 2013 роках.
КЦС зазначив, що згідно з ч.1 ст.264 ЦК перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Водночас, переривання позовної давності за вимогою про стягнення боргу за договором позики можливе виключно в межах цієї давності (див. постанову КЦС від 2.10.2022 у справі №752/10864/19).
Утім, колегія КЦС зауважила, що на перебіг позовної давності не впливає складання боржником «заднім числом» розписки про визнання боргу. Перебіг позовної давності почався 1.01.2014 (перший день після настання терміну повернення позики) та з огляду на припис ч.1 ст.254 ЦК сплив 1.01.2017.
Оскільки відповідач склав розписку 2.11.2017, переривання позовної давності відповідно до ч.1 ст.264 ЦК не відбулося. Така розписка не впливає на перебіг позовної давності.
Відповідно, подавши позов у червні 2019 року, позивач пропустив позовну давність. Про визнання поважними причин її пропуску не просив, відповідні причини не навів. Тому КЦС дійшов висновку, що в задоволенні вимог слід відмовити на підставі ч.4 ст.267 ЦК.