Чому смерть поручителя не впливає на статус майна, переданого в іпотеку — ВП ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Саме майно, а не іпотекодавець, який цілеспрямовано визначив таку форму зобов’язання та конкретне майно, є гарантом виконання основного зобов’язання.
На цій підставі Велика палата ВС залишила без змін постанову апеляційного суду у справі №761/382/21, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі чоловік позивачки передав в іпотеку банку квартиру для забезпечення виконання кредитних зобов’язань іншою особою. Після його смерті квартиру успадкувала дружина. Водночас банк відступив право вимоги за іпотечним договором фінансовій установі, яка майже через два роки після прийняття спадщини звернула стягнення на іпотечну квартиру, а згодом продала фізичній особі, яка своєю чергою передала її в іпотеку іншій фінансовій установі.
Суди попередніх інстанцій вважали застосовними до спірних правовідносин приписи ст.1281 ЦК, проте зробили протилежні висновки щодо дотримання відповідних строків кредитором, а також щодо порядку звернення стягнення на іпотечне майно, передбаченого ст.37 закону «Про іпотеку» або ст.1282 ЦК. Так, суд першої інстанції позов задовольнив, а апеляційний — відмовив.
Своєю чергою, передаючи цю справу на розгляд ВП ВС, колегія Касаційного цивільного суду поставила питання, зокрема, щодо того, чи підлягають застосуванню положення стст.1281, 1282 ЦК у разі смерті іпотекодавця (майнового поручителя), який не є боржником за основним зобов’язанням.
ВП ВС указала, що обов’язки іпотекодавця, коли він є третьою особою в основному правовідношенні, мають виключно майновий характер, а не особистий. Це співвідноситься з нормами ч.3 ст. 23 закону «Про іпотеку», за якими, якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи — іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов’язання, але в разі його порушення боржником відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.
Натомість, на думку ВП ВС, зі змісту стст.1281, 1282 ЦК можна зробити висновок, що вони стосуються правовідносин, за яких сторона основного зобов’язання помирає, а її майно переходить до інших осіб — спадкоємців, які разом із цим майном набувають невиконане особисте боргове (грошове) зобов’язання спадкодавця, що обмежується вартістю успадкованого майна.
Тому, ВП ВС сформулювала висновок про те, що положення стст.1281, 1282 ЦК (як щодо строків пред’явлення вимог, так і щодо порядку виконання зобов’язань спадкоємцями) не поширюються на правовідносини, пов’язані з переходом у спадщину майна, переданого в іпотеку для забезпечення виконання зобов’язання третьої особи. Такі правовідносини регулюються нормами закону «Про іпотеку», які є спеціальними та підлягають застосуванню в цих правовідносинах.
Отже, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про дотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку згідно зі ст.37 закону «Про іпотеку» та, відповідно, про законність набуття ним права власності на спірне майно.