Чи може мирова угода збільшити строк розстрочення сплати боргу — ОП КГС
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Погодження в мировій угоді поетапного погашення всього обсягу заявленої позивачем заборгованості з використанням фактичного розстрочення її погашення на строк, що перевищує один рік, не є порушенням ст.192 ГПК.
Такого висновку дійшла об’єднана палата Касаційного господарського суду, залишивши без змін ухвалу суду апеляційної інстанції про затвердження мирової угоди та закривши провадження у справі №917/141/24, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі був заявлений позов про стягнення заборгованості (3% річних, інфляційних втрат) за договором про пайову участь (внесок) замовника у створенні й розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Місцевий господарський суд позов задовольнив. Суд апеляційної інстанції за клопотаннями позивача і відповідача затвердив мирову угоду, якою фактично розстрочено сплату боргу і судового збору із встановленням графіку платежів на три роки. В ній зазначено, що після виконання мирової угоди кожна зі сторін втрачає право вимагати від іншої сторони сплати будь-яких інших грошових сум; визнав нечинним рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі.
На розгляд ОП КГС було винесено питання про співвідношення інститутів розстрочення (відстрочення) виконання судового рішення (ст.331 ГПК) та мирової угоди (ст.192 ГПК) в розрізі можливості встановити мировою угодою строк виконання зобов’язання більший, аніж річний строк розстрочення (відстрочення) виконання судового рішення, встановлений ч.5 ст.331 ГПК.
ОП КГС дійшла висновку, що можливість встановлення графіка платежів, у тому числі поза межами річного строку, не заборонена ГПК як умова для затвердження мирової угоди та є виявленням взаємоузгодженої волі сторін на підставі взаємних поступок, виходячи з їхніх інтересів. А тому помилковим є ототожнення узгодження сторонами мирової угоди умови про розстрочення платежів (ст.192 ГПК) і розстрочення виконання судового рішення, яке набрало законної сили (ст.331 ГПК).
З огляду на це, ОП КГС відступила від правового висновку, викладеного в постанові ВС від 5.02.2025 у справі №917/1291/23, про те, що мирова угода, яка передбачає умови щодо поетапного погашення заборгованості, не може підміняти собою судове рішення (ухвалу) про розстрочення виконання рішення суду.