Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Засудження за пособництво за відсутності одночасного чи попереднього засудження виконавця цього кримінального правопорушення само по собі не становить порушення права на справедливий судовий розгляд.
Такого висновку дійшов Касаційний кримінальний суд, залишаючи без змін вирок Вищого антикорупційного суду у справі №991/1324/20, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі ВАКС засудив обвинуваченого за пособництво у вимаганні та одержанні понад 10 млн грн. неправомірної вигоди на користь службової особи, що займала особливо відповідальне становище, його дружини та підконтрольних їм суб’єктів господарювання, а також за легалізацію (відмивання) цих грошей (ч.5 ст.27 ч.4 ст.368; ч.3 ст.209 КК).
Сторона захисту стверджувала, що визнання засудженого винуватим у пособництві без одночасного чи попереднього визнання винуватості виконавця злочину порушує його право на справедливий розгляд.
ККС вказав, що окремий розгляд обвинувачення, що стосується вчинення злочину у співучасті, за відсутності декого зі стверджуваних співучасників саме по собі не становить порушення права на справедливий судовий розгляд. Хоча відповідальність пособника є похідною від відповідальності виконавця, однак такий правовий зв’язок між їхніми діяннями автоматично не веде до висновку про неможливість визначення відповідальності пособника в окремому провадженні.
Окремий розгляд не позбавляє пособника можливості ставити під сумнів не лише докази та обставини, що стосуються його ролі у стверджуваному злочині, а й усі аспекти пред’явленого обвинувачення.
ККС зауважив, що суди попередніх інстанцій надали стороні захисту засудженого можливість оспорювати обставини, важливі в контексті пред’явленого обвинувачення. Водночас сторона захисту, крім заяви про неможливість розгляду справи щодо нього без встановлення винуватості виконавця, не зазначила, які саме складнощі у відстоюванні їх позиції спричинила відсутність виконавця під час судового розгляду.
Тому ККС дійшов висновку, що сам по собі факт розгляду судами обвинувачення щодо засудженого в окремому провадженні не порушує його право на справедливий суд.