Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Відсутність замка, його непридатність або незамкнені двері не дають підстав вважати доступ на приватну територію вільним і необмеженим для кваліфікації дій як крадіжки з проникненням (ч.3 ст.185 КК).
Такий висновок зробив Касаційний кримінальний суд, скасовуючи ухвалу апеляційної інстанції у справі №761/1573/23, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі суд першої інстанції визнав особу невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК, та виправдано за недоведеністю складу зазначеного кримінального правопорушення. З цим погодився суд апеляційної інстанції.
Натомість, ККС зауважив, що для встановлення такої ознаки як «проникнення» вагоме значення має встановлений власником обмежений режим доступу та наявність у особи умислу на незаконне вторгнення (входження, потрапляння) до приміщення з метою заволодіння чужим майном, а технічний спосіб проникнення принципового значення не має.
В апеляційній скарзі прокурор вказував на безпідставність висновків місцевого суду, оскільки він не надав оцінки показанням потерпілого, який повідомив, що двері були зачинені, що доступ до квартири виправданому не надавався, що серцевина замка була зламана і відчинити двері можна було чим завгодно (зокрема і ножем). За показаннями свідка також йдеться про те, що двері були зачинені, однак відчинити їх можна було будь-чим, зокрема і ножем.
Проте такі доводи не отримали належної оцінки апеляційного суду, який, погоджуючись із висновками місцевого суду, не зазначив яке кримінально-правове значення для кваліфікації дій виправданого за ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК мають ті обставини, на які послався місцевий суд.
Крім цієї справи, в огляд практики ККС за квітень 2025 року включено й низку інших. Зокрема, звернуто увагу, що у разі, коли при призначенні неповнолітньому покарання з урахуванням положень стcт.99–102 КК таке покарання буде нижчим від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього кодексу, додатково посилатись на ст.69 КК не потрібно.
Також зауважено, що кримінальна відповідальність медичного працівника за неналежне виконання ним своїх професійних обов'язків виключається, якщо він не мав можливості виконати свої обов'язки належним чином через неявку пацієнта на прийом, що було важливим для встановлення правильного діагнозу та проведення належного лікування, за умови інформування пацієнта про можливі ускладнення в разі недотримання лікарських рекомендацій.
У сфері кримінального процесуального права зроблено висновки про те, що суд касаційної інстанції може самостійно перевірити процесуальні документи, які стосуються наявності у слідчого чи прокурора повноважень на здійснення певних процесуальних дій у разі надання таких документів стороною обвинувачення під час касаційного перегляду судових рішень, якими особу було притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення;
Крім того, вказано, що положення ч.1 ст.461 КПК, згідно з якими заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини, підлягають застосуванню як у разі коли в заяві йдеться про обставини, які підтверджують вчинення особою більш тяжкого кримінального правопорушення, ніж те, за яке її було засуджено, або спростовують висновки про її невинуватість (чч.2, 3 вказаної статті), так і в разі коли в заяві йдеться про обставини, що підтверджують невинуватість засудженого або вчинення ним менш тяжкого кримінального правопорушення (ч.4 ст.461 КПК).