Договори з іноземними партнерами:
валютні ризики та застереження в умовах дії валютних обмежень НБУ
Одним із ключових ризиків у зовнішньоекономічній діяльності є валютний ризик.
ВЛАДИСЛАВА ЛЕЛЕКА, старший юрист Укладання зовнішньоекономічних договорів з іноземними контрагентами є невід’ємною частиною діяльності українських компаній, які імпортують товари чи послуги або ведуть експортну діяльність. Одним із ключових ризиків у зовнішньоекономічній діяльності є валютний ризик, який охоплює не лише коливання обмінного курсу, а й обмеження, встановлені національним регулятором.
У зв’язку з війною та загальною фінансовою нестабільністю Національний банк України змушений був запровадити низку валютних обмежень, що суттєво впливають на виконання зовнішньоекономічних договорів. Ці регуляторні заходи мають безпосередній вплив на здатність компаній здійснювати валютні розрахунки, своєчасно отримувати валютну виручку за експортними операціями та дотримуватись встановлених строків оплати за імпорт.
Постанова НБУ «Про роботу банківської системи в період дії воєнного стану» від 24.02.2022 №18 стала гнучким інструментом кризового регулювання на період дії воєнного стану. У частині зовнішньоекономічної діяльності постанова регулює: порядок здійснення валютних операцій, у тому числі операцій з купівлі та переказу іноземної валюти за зовнішньоекономічними договорами, умови та обмеження щодо проведення таких операцій через уповноважені банки, граничні строки розрахунків за операціями експорту та імпорту, тощо.
У межах поступової нормалізації валютного ринку НБУ впроваджує стратегію пом’якшення валютних обмежень, що передбачає поетапне скасування тимчасових валютних заборон, які були запроваджені з початком повномасштабної війни. Разом з тим, ці пом’якшення не скасовують потреби дотримання низки ключових вимог.
Зокрема, купівля валюти на міжбанківському ринку дозволяється виключно для проведення розрахунків за зовнішньоекономічними договорами після перевірки їхньої відповідності вимогам НБУ — як за предметом договору, так і за строками оплати. Усі операції проводяться через уповноважені банки, які мають право вимагати від клієнта підтвердні документи, зокрема договір, рахунки-фактури, митні документи та інші докази обґрунтованості платежу. Водночас, між НБУ та Державною податковою службою України відбувається активний обмін інформацією щодо виявлених уповноваженими банками фактів порушення валютного законодавства. Зокрема, не надання компанією до банку повного пакету документів та актуальних даних щодо зовнішньоекономічних операцій є підставою для проведення органами ДПС документальних позапланових перевірок.
Крім того, п.142 постанови №18 встановлено граничний строк розрахунків за зовнішньоекономічними операціями. За загальним правилом граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 5.04.2022. У разі порушення цього строку компанія підпадає під фінансові санкції, передбачені ст.13 закону «Про валюту і валютні операції» — зокрема, передбачено стягнення пені у розмірі 0,3% суми простроченого зобов’язання за кожен день прострочення.
Такі обмеження формують низку ризиків для українських компаній, які укладають договори з іноземними партнерами. Один із найбільш поширених ризиків — це неможливість своєчасно здійснити платіж у валюті, навіть за наявності достатнього гривневого залишку. Крім того, строки розрахунків, встановлені регулятором, не завжди відповідають реальним умовам поставки або виробництва, особливо в умовах воєнного стану, логістичних затримок чи зміни митних процедур.
Не менш важливим є і курсовий ризик: за нестабільного валютного ринку курс гривні може суттєво змінитися між моментом укладення контракту і фактичним платежем. Це створює додаткове фінансове навантаження для резидента, який здійснює оплату у валюті.
З метою мінімізації ризиків і запобігання можливим спорам із іноземними партнерами, українським компаніям варто передбачити в договорах відповідні захисні механізми. Зокрема, доцільно включати застереження про те, що затримка у виконанні валютних зобов’язань, спричинена дією обмежень НБУ, не вважатиметься порушенням умов договору. У таких випадках має бути передбачено право на продовження строків виконання зобов’язань.
Крім того, бажано передбачати можливість відстрочення платежу у випадку тимчасової заборони купівлі іноземної валюти або здійснення міжнародних переказів. У разі значного коливання валютного курсу, договір може містити положення про перегляд ціни або умов розрахунку, наприклад, якщо курс гривні зміниться більше ніж на 10% від курсу на дату укладення договору.
Таким чином, навіть за умов пом’якшення валютних обмежень з боку НБУ, компаніям слід уважно стежити за актуальним валютним регулюванням і враховувати його під час укладання зовнішньоекономічних контрактів. Особливу увагу слід приділяти положенням про строки розрахунків, валюту платежу, можливість відтермінування зобов’язань у разі регуляторних перешкод, а також застереженням на випадок істотних змін валютного курсу. Вчасна адаптація умов договору, належна юридична підготовка та гнучкість договірних механізмів – ключ до успішної та безризикової співпраці з іноземними партнерами.