Невиконання судового рішення, державна зрада та допустимість доказів — огляд ККС

Обов’язковою умовою притягнення особи до кримінальної відповідальності за ч.3 ст.382 КК є наявність у судовому рішенні вимоги зобов’язального чи забороняючого характеру, адресованої безпосередньо цій особі.

На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд, залишаючи без задоволення скаргу прокурора у справі №746/448/21, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі органом досудового розслідування директор ТОВ обвинувачувався в тому, що пропри наявність коштів на рахунках товариства та можливості виконання ухвали місцевого суду і достовірно знаючи про цю ухвалу, якою надано дозвіл на примусове виконання на території України рішення арбітражного суду про стягнення з ТОВ понад $3,66 млн, маючи фінансову можливість частково погасити суму заборгованості, не спрямував ці гроші на виконання рішення суду, а використав на господарську діяльність товариства, чим завдав істотної шкоди потерпілому.

Суди попередніх інстанцій визнали невинуватим та виправдали директора товариства за ч.3 ст.382 КК у зв’язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Своєю чергою, ККС указав, що умовами кримінальної відповідальності за будь-яку суспільно-небезпечну поведінку, зокрема і за невиконання судового рішення за ч.3 ст.382 КК, є встановлена і доведена наявність у особи обов’язку вчинити певні дії (виконати судове рішення), а також реальна можливість виконати покладений на неї обов’язок. Й у разі встановлення відсутності самого обов’язку вчиняти певні дії (утримуватись від їх вчинення) питання про наявність реальної можливості їх вчинити вирішувати немає сенсу, оскільки дослідження такої можливості в цьому разі перебуває поза межами доказування.

Крім того, до огляду практики ККС за березень 2025 року включені й інші правові позиції та висновки. Зокрема, у сфері кримінального права акцентовано, що передання інформації, відомостей, вчинення інших дій, які безпосередньо впливають на суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність, обороноздатність, державну, економічну чи інформаційну безпеку України в одній чи кількох формах, визначених диспозицією ст.111 КК, охоплюється складом державної зради. Суб'єктивні переконання особи щодо правильності надання допомоги державі-агресору через незгоду з політикою України як держави не виключають складу цього злочину.

Також наголошено, що виконання законних вимог правоохоронців не є підставою для визнання порушення ПДР діянням, вчиненим у стані крайньої необхідності (ст.39 КК), оскільки нормативно-правові акти, які регулюють діяльність правоохоронних органів, не передбачають можливості порушення правил водієм.

У сфері кримінального процесуального права вказано, що положеннями ст.335 КПК передбачено зупинення судового провадження лише у випадках, коли для проходження військової служби під час мобілізації був призваний обвинувачений, однак це положення не поширюється на мобілізацію захисника.

В іншій справі зазначено, що наданий потерпілою в ході дізнання відеозапис із камер спостереження, встановлених на фасаді будинку, розташованому неподалік від місця вчинення кримінального правопорушення, є допустимим доказом, якщо не встановлено, що він отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Закон і Бізнес