Що таке справедливість, неупередженість і своєчасність адмінсудочинства, розповів суддя ВС

У контексті справедливого рішення як однієї з характеристик завдань адмінсудочинства йдеться про застосування норм чинного законодавства, врахування судової практики та мотивованість і аргументованість судового рішення.

На це звернув увагу суддя Касаційного адміністративного суду Семен Стеценко під час міжнародної науково-практичної конференції, інформує «Закон і Бізнес».

Він зазначив, що, розглядаючи юридичне розуміння завдань адміністративного судочинства, зазвичай звертаються до ст.2 КАС, яка визначає, що завданням адміністративного суду при розгляді публічно-правових спорів є їх справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення. Отже, виділяються три ключові аспекти: справедливість, неупередженість і своєчасність.

Щодо справедливості суддя КАС зазначив, що цей термін етимологічно пов’язаний із поняттям «право». У судовому процесі позивач може аргументувати свою позицію, використовуючи словосполучення «я так думаю», висловлюючи власне бачення щодо ймовірного порушення його прав, свобод та законних інтересів суб’єктом владних повноважень. Представник позивача може робити це ще більш аргументовано та креативно, також посилаючись на власне розуміння порушення прав довірителя у вимірі «я так думаю». Інші учасники процесу також мають значно менше зовнішніх обмежень для подібних тверджень.

На відміну від них, суддя, безумовно, керуючись внутрішнім переконанням, не може оперувати виключно суб’єктивною категорією «я так думаю». Суд приймає рішення іменем держави, і в цій частині, на думку С.Стеценка, суддівська дискреція є значно меншою.

Неупередженість як ще один складник завдань адміністративного судочинства — це традиційне розуміння відсутності в судді заздалегідь сформованої позиції щодо обставин справи чи її можливого результату.

Стосовно своєчасності суддя акцентував, що час є однією з найважливіших соціальних цінностей. Особа, яка звертається до суду, очікує, що розгляд її спору завершиться у строки, визначені чинним законодавством.

З формально-юридичної точки зору, вказані характеристики не зазнали змін у КАС за період воєнного стану, однак відповідь на запитання, чи міняється справедливість в умовах воєнного часу, є неоднозначною. З одного боку, воєнний стан впливає на всі суспільні відносини, змінюючи нашу поведінку, емоції та ставлення до різних обставин. З іншого боку, справедливість як категорія не повинна змінюватися залежно від зовнішніх обставин.

Зокрема, як зауважив С.Стеценко, об’єктивні обставини воєнного стану ускладнюють доступ до адміністративного суду для деяких осіб, до прикладу тимчасово або вимушено переміщених. У таких випадках суди враховують, що строки звернення до адміністративного суду можуть об’єктивно залежати від конкретної життєвої ситуації позивача, яка пов’язана із запровадженням воєнного стану.

Ще однією важливою обставиною, на яку звернув увагу доповідач, є парадоксальний характер публічно-правових спорів між військовослужбовцями та державою. Військовослужбовці захищають державу, її суверенітет, територіальну цілісність і незалежність, а також суспільство. Проте виникають ситуації, коли держава не повною мірою забезпечує реалізацію прав людини, зокрема військовослужбовця, особливо в соціальній сфері. Це зумовлює необхідність звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

У межах ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Публічна влада в умовах режиму воєнного стану: виклики, рішення, європейський вектор», участь в якій узяли судді Верховного Суду, йшлося про вирішення правових колізій у національному законодавстві із застосуванням механізмів права ЄС, відносини адміністративних зобов’язань у предметі адміністративного права, систематизація законодавства про публічну адміністрацію та інші питання. Захід організував Київський національний університет ім.Т.Шевченка.

Закон і Бізнес